 |
|
|
|
|
|
» Різні обличчя тернопільського вокзалу
|
 Безумовно, однією із найвагоміших будівель кожного міста є вокзал. Саме його першими бачать туристи, і часто саме він формує перше враження. Для когось поріг вокзалу стає рубежем нового життя, хтось саме на вокзалі прощається з минулим. Тут ми зустрічаємо і проводжаємо друзів, батьків, родичів. Тут переплелись сльози і радість, тривога і кохання. Тернопільський вокзал за майже півторастолітню історію декілька разів змінював своє обличчя, проте дух минулого, історія нашого рідного міста завжди залишається у його стінах. |
|
5.02.2012 | рубрика: Тернопільські новини, Історія, Тернопіль | коментарі: 0 | Читати повністю
|
| |
|
|
|
|
 ВІДЕО
 ФОТО
|
|
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Редакція порталу жодним чином не несе відповідальності за новини, загреговані з публічних джерел мережі Internet. При виникненні будь-яких заперечень необхідно апелювати до автора конкретного матеріалу. Матеріали можуть бути вилучені за незгодою авторів
За повного чи часткового використання текстів та зображень чи за будь-якого іншого поширення інформації «NTer'a» гіперпосилання на сайт – nter.net.ua– є обов'язковим.
За зміст рекламної інформації відповідальність несе рекламодавець.
|
Тільки скупі свідчення і нечисленні зображення залишилися про Новий замок у Тернополі. Ця триповерхова будівля стояла від початку ХІХ ст. до передостаннього року Другої світової війни зліва від Старого замку, на місці теперішнього готелю “Тернопіль”. А поміж тим Новий замок - колись найбільша сцена Тернополя і місце, де проводили перші вибори. Та чомусь історики довгий час оминали його увагою.
Щонайменше три місця змінила тернопільська пошта перед тим, як опинилася на сучасному місці - на вул. Чорновола, 4.
Днями у Зборові відбулося чергове засідання координаційної ради з питання створення історико-культурного заповідника «Поле Зборівської битви 1649 року». За словами голови Зборівської районної ради Віктора Тарковського робота над пакетом документів має бути завершена до травня цього року.
Мало ми ще знаємо про красу Західної України. Знаємо, що є така Тернопільська область на карті, чули про старовинні замки, печерні храми, каньйон зі срібним водоспадом... Але ж це все можна побачити на власні очі, так би мовити, помацати своїми руками. Бо не треба їхати за тридев’ять земель - за сотню-півтори кілометрів - жива історія на дотик.
Численні ребуси нашої давнини змушені розгадувати тернопільські історики й археологи, аби з'ясувати, яким було справжнє минуле Тернопілля.
Своєрідною забороненою територією і водночас священним місцем були для давніх язичників ліси біля гори Богит, що на Гусятинщині.
- Наші працівники навіть зараз, у морози, - на розкопках, - каже директор дочірнього підприємства “Об'єднана археологічна служба України “Подільська археологія” Богдан Строцень. - Завдяки тому, що ми кожен день в полі, виявляємо знахідки.
Село Кобилля Збаразького району, яке знаходиться на відстані 19,7 км на північний захід від Збаража та за дві милі від Опріловець вперше згадується у писемних джерелах у 1734 році. Як відомо, воно перебувало у власності родини Смажевських гербу «Стріла». У вівтарі сільської церкви, біля якої, до речі, похоронили власників, до сьогодні зберігся оздоблений картуш з їхнім родовим геральдичним знаком.
«Життя мертвих у пам’яті живих» – говорив давньоримський поет І тис. до н.е. Горацій. Культ могил полеглих героїв – це одна з найпозитивніших традицій збереження пам’яті про національне героїчне минуле. Адже безсмертним вважав давньокитайський філософ Лао-цзи тих, хто помер, але не забутий.
Ніби жартуючи з дослідниками, її величність історія на початку минулого року піднесла науковцям ДП “Подільська археологія” сюрприз: неподалік села Мильне Зборівського району вони натрапили на могильник Висоцької культури. А восени, ніби символічно завершуючи рік, у Бережанах археологи натрапили на поховання періоду Пшеворської культури.
22 січня українці відзначають День соборності України. Саме в цей день 1919 році на Софійському майдані в Києві було проголошено Акт воз’єднання Української Народної Республіки (УНР) й Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).
