Події - NTer

Події - NTer http://nter.net.ua/ ru Події - NTer http://nter.net.ua/yandexlogo.gif Події - NTer http://nter.net.ua/ NTer.net.ua В арт-галереї презентували «Сусідів» http://nter.net.ua/main/20029-v-art-galereyi-prezentuvali-susidiv.html В арт-галереї Тернопільської обласної Спілки художників України відкрилась виставка творів художників дев’яти областей. Відтак проект і носить просту і душевну назву – «Сусіди», повідомляє «Номер один». Sun, 05 Feb 2012 08:55:00 +0200

На виставці представлено 115 творів мистецтв, виконаних 105 художниками України.   - Виставку переглянули вже у Львові, Чернівцях, Вінниці, Хмельницькому, Волині, зазначив голова Тернопільської обласної організації Спілки художників України Ігор Дорош. - Після 20-денного перебування у Тернополі роботи відправляться до Луцька, Рівного, Івано-Франківська та Ужгорода.   - Організовуючи пересувну виставку, и переслідували одну мету: щоби художники могли зустрітись і поспілкуватись, сьогодні культура не є захищеною. Але це єдине, що лишається цивілізаціям і з чим и підемо в майбутнє, - наголосив львівський художник Борис Буряк.   Символічно, що виставку було сформовано у Львові ще з нагоди дня Незалежності. Усі роботи відбирало прискіпливе журі, відтак «Сусіди» представляють загальний стан сучасного вітчизняного мистецтва.

У Тернополі відкрили виставку робіт художни ків сусідніх областей http://nter.net.ua/main/20010-u-ternopoli-vidkrili-vistavku-robit-xudozhni-kiv-susidnix-oblastej.html Більше 100 творів художнів із девяти областей України представлено на збірній виставці “Сусіди”. У картинній галерії виставка триватиме до 23 лютого. Потім роботи переїдуть до м. Луцька, що є одним із учасників проекту. Sat, 04 Feb 2012 08:47:00 +0200

Сто пять молодих та вже відомих художників привезли свої роботи до Тернополя. Всі області є сусідами, адже належать до Західного регіону України. - Її переглянули вже у Львові, Чернівцях, Вінниці, Хмельницькому, Волині, - говорить директор картинної галереї Ігор Дорош. - Після двадцятиденного перебування у Тернополі роботи відправляться до Луцька, Рівного, Івано-Франківська та Ужгорода. За його словами, всі роботи відбиралися на конкурсній основі. Автори привозили усі роботи в Київ, а з них по одній відбирали для представлення у містах учасників проекту. - На цій виставці представлено мою роботу “Перевтілення”, яка виконана в стилі геомиетричного абстракціонізму, - розповідає один із учасників, тернопільський художник Володимир Кузів. - Тепер буду готуватися до фінальної виставки, яка має відбутися після перебування робіт в останьому місті-учаснику. Олександр Ніколаєвський приїхав із м. Трускавець Львівської області. Митець представив одну зі своїх кращих робіт “Прут один” у стилі реалізму. - Ця робота свого часу побувала на Міжнародному пленері художників у Литві, - говорить автор. - У Тернополі я вдруге. Першою була поїздка на республіканську виставку “Мальовнича Україна” (2008 р.). Загалом на виставці переважає живопис. Є також і кілька графічних та інших робіт.   <a href="http://20minut.ua/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8-%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F/news/%D0%A3-%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%B8-%D0%B2%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D1%83-%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82-%D1%85%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%B8-%D0%BA%D1%96%D0%B2-%D1%81%D1%83%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%85-%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B9-10217730.html" target="_blank">"20 хвилин"</a>

Штраус – у Тернополі, «Казки Віденського лісу» – на театральній сцені! http://nter.net.ua/main/19893-shtraus-u-ternopoli-kazki-videnskogo-lisu-na-teatralnij-sceni.html Легка, святкова, з виразними музичними інтонаціями і казковим сюжетом оперета діє, мов запаморочливе шампанське. Насолодитись чарівною мелодією «Казки Віденського лісу» запрошують тернополян 31-го січня справжні майстри сцени з Московської оперети. Tue, 31 Jan 2012 16:10:00 +0200

Серед щоденної робочої суєти зустріч із професіоналами-вокалістами Московської оперети, які перетворюють театральні підмостки у Чарівний Світ Музики, – справжнє диво. Віденський ліс... Дивне, таємниче місце, все у ньому пронизано музикою Штрауса. Тут мешкають герої його знаменитих оперет – «Летюча миша» і «Циганський барон», а з шепоту листя й щебету птахів народжується «Великий вальс». Тут можна потрапити на «Карнавал у Римі» або провести «Ніч у Венеції», тут панують веселощі, чути сміх і жарти, а повітря наповнене мелодіями польок, галопів і маршів. І повелитель цієї маленької країни – «король вальсу» Йоганн Штраус, а віддані піддані – глядачі, які обожнюють оперети маестро.   За роки гастролей колектив оперети не підводив улюбленого глядача, даруючи справжнє свято чарівної іскристої музики і танцю. Хоча у деяких театрах на сцені з'являються другосортні дублери, часом співаючи під фонограму, Московська оперета не втрачає обличчя! Звичайно, Державний академічний театр «Московська оперета» – це театр стаціонарний, і у ньому практично щодня йдуть спектаклі. Повним складом артисти ніколи не їздять. Виняток зробили лише раз, коли свого часу колектив запросили у повному складі в Донецьк, або коли один дуже відомий банк влітку запросив театр на гастролі, при цьому не забув й учасників оркестру (це, безумовно, були незвично дорогі гастролі, бо організатори оплатили навіть чартерний авіарейс для 45 людей). Що ж, поки в Тернополі такого щедрого спонсора немає, та й сцена нашого театру (знову ж хочеться сказати – поки що!) не дозволяє розгорнутися знаному колективу, та варто подякувати щасливій можливості і старанням організаторів за те, що тернополяни зможуть побачити і почути кращі зразки опереткового мистецтва, причому найвищого ґатунку.   Справді, де б ми могли побачити легендарну «Сільву» у постановці москвичів? Або «Казки Віденського лісу», на які, до речі, в організаторів є авторські права (тобто офіційний договір зі спадкоємцями Штрауса!). З кількох виїзних колективів Московської оперети, які вирушають на гастролі, склад, що виступатиме 31-го січня у Тернополі, найбільше титулований, адже у трупі – 4 народних і 5 заслужених артистів Росії. Зрештою, це можна перевірити, варто зайти на офіційний сайт Московської оперети – прізвища артистів, яких ми побачимо фактично вже завтра, стоять першими у списку колективу театру. Режисер постановки оперети «Казки Віденського лісу» – заслужена артистка Росії Інара Гулієва (вона ж виконує одну з головних ролей). Також у виставі зайняті народний артист Росії Віталій Мішле, Леонід Житков, лауреати міжнародних конкурсів артистів оперети Анна Новикова, Петро Борисенко, Олександр Камінський, артисти Валерій Гончаренко, Олександр Крюков, Ірина Панкрат та інші.   До речі, у 2010 році, незважаючи на економічну кризу, трупа успішно виступила у ПК «Березіль» з оперетою «Сільва».   Треба сказати, що Московський театр оперети має давню славну історію. З 1930-х років в афіші театру поряд із визнаними класиками Й. Штраусом, Ф. Легаром, І. Кальманом зайняли гідне місце композитори І. Дунаєвський, Т. Хренніков, Д. Шостакович , Д. Кабалевський. Вони творили спеціально для сцени театру оперети. Завдяки яскравому таланту, чудовій майстерності акторів і режисерів Московський театр оперети став провідним у своєму жанрі не тільки в Росії, а й здобув величезний авторитет у Європі. На її сцені виступали: народна артистка СРСР Т. Шмига, народні артисти Росії Л. Амарфій, Г. Васильєв, М. Коледова, Ю. Веденєєв, В. Родін, заслужені артисти Росії В. Белякова, І. Гулієва, Ж. Жердер, І. Іонова, Т. Константинова, артисти С. Криницька, М . Беспалов, П. Борисенко, А. Голубєв та інші. У репертуарі театру, розкриваючи акторський і постановочний потенціал, органічно з'єднуються класика і сучасна оперета, мюзикл і шоу. Тому не випадково, що саме на сцені Московського театру оперети в 2001 році з'явився принципово новий спектакль-мюзикл «Метро» Я. Стоклюса, який відкрив чудові перспективи для подальших постановок добре відомого в Європі й Америці жанру. Через рік на зміну «Метро» прийшов мюзикл «Нотр Дам де Парі» Р. Кочанте («Собор Паризької Богоматері»), потому – спектакль «Ромео і Джульєтта» Ж. Пресгурвіка, що витримав понад 300 вистав.   Прем'єри останніх років демонструють намір Московської оперети не тільки представляти мюзикл, а й зберігати і розвивати жанр класичної музичної комедії. Як знати, можливо, незабаром тернопільський глядач побачить і спектаклі-мюзикли. А поки чекаємо оперету «Казки Віденського лісу». Тим більше, відзначають організатори гастролей, порівняно з високим рівнем музикантів вартість квитків досить демократична.   Отже, 31 січня московські артисти запрошують вас, дорогі глядачі, у затишну залу театру ім. Т. Шевченка на оперету в 2-х діях «Казки Віденського лісу», осяяну геніальної музою Йоганна Штрауса.   <a href="http://gazeta1.com/index.php/uk-UA/78-zt-slideshow/1885-shtraus--u-ternopoli-kazki-videnskogo-lisu--na-teatralni-stseni" target="_blank">Номер один</a>

Тернополянин Едуард Романюта - у фіналі національного відбору на "Євробачення-2012" http://nter.net.ua/main/19856-ternopolyanin-eduard-romanyuta-u-finali-nacionalnogo-vidboru-na-yevrobachennya-2012.html 25 січня Перший Національний провів півфінал національного відбору на Міжнародний пісенний конкурс "Євробачення-2012". У творчому змаганні за право представляти Україну на найпрестижнішому європейському конкурсі взяли участь 54 вокалісти і колективи. Mon, 30 Jan 2012 16:50:00 +0200

Виступи конкурсантів оцінювали: Влад Багінський – музичний продюсер НТКУ; Володимир Козлов – програмний директор телеканалу "RU Music"; Вікторія Романова – начальник управління закордонного співробітництва НТКУ; Іво Бобул – співак, народний артист України.   Нижче список тих артистів, які пройшли у фінал національного відбору на "Євробачення-2012": Шаніс Лєна Волошина (Білорусь) Ігор Татаренко Bondarchuk Оксана Нестеренко Гурт "Treeorange" Марієтта Дует "Маша Сазонова і Тихон Левченко" Віталій Галай Оля Полякова Марта Михайло Грицкан Рената Штіфель Матіас RAPIRA Гайтана Уляна Рудакова Едуард Романюта Гурт "Легкий флірт" Андрій Богомолець   Автоматично до фіналу національного відбору потрапили переможці проекту "Шоу №1" – група "Нереальні". Крім того, як повідомлялося раніше, ще одним фіналістом національного відбору стане переможець від телевізійної соціальної мережі SAY.TV.   18 лютого у прямому ефірі <a href="http://1tv.com.ua/uk/eurovision/2012/song/news/204" target="_blank">Першого Національного</a> ми побачимо боротьбу 22 фіналістів національного відбору, в якому переможе найсильніший.

Вийшла книга про директора обласної Тернопільської філармонії Ярослава Лемішку http://nter.net.ua/main/19776-vijshla-kniga-pro-direktora-oblasnoyi-ternopilskoyi-filarmoniyi-yaroslava-lemishku.html Вийшла книга про Ярослава Лемішку – нашого земляка, директора обласної Тернопільської філармонії, якого у дев’яностих іспанська преса охрестила «українським Паваротті». Книга з’явилась на світ з нагоди п’ятдесятирічного ювілею Ярослава Лемішки та розрахована на масового читача. Fri, 27 Jan 2012 15:30:00 +0200

Автори книги про Ярослава Лемішку «Покликаний піснею» – письменник Богдан Мельничук та поетеса Ірина Чуйко. Вони працювали над творчим портретом співака рік. Підготовчий етап тривав - десять. Під час роботи над книгою, розповіла Ірина Чуйко, часто доводилось проводити не лише бесіди вживу, а й телефонні конференції. Вміщені тексти – різножанрові.   БОГДАН МЕЛЬНИЧУК,  письменник, заслужений діяч мистецтв України Це не суцільний текст, це книжка, яка є і величезне інтерв’ю з ним, і його спогади, і, навіть, бувальщини цікаві з його життя. І закінчується вона науковими працями Ярослава Лемішки, бо він ще викладає в нашому педуніверситеті.   Ярослав Лемішка народився на Теребовлянщині у співучій сільській родині. З п’яти років почав сам собі акомпанувати на губній гармоніці, а вже з сьомого класу став весільним музикою. Зараз у його репертуарі – провідні арії з опер Чайковського, Римського-Корсакова, Пучіні. Саме історія сільського хлопчика, який став відомим співаком, і лежить в основі книги.   БОГДАН МЕЛЬНИЧУК,  письменник, заслужений діяч мистецтв України А тут ми хотіли додати, зробити ну такий прецедент. Може творчий, ну вперше в історії області, що про живу людину, про живого класика створити книгу. Я думаю, що це буде початок серії певної такої книг майстри, скажімо, сцени, чи, скажімо, майстри сцени і театру. Ну, ми придумаємо назву якусь. Вот. І з другого боку – це книжка не тільки про Ярослава Лемішку, це книжка і про ті колективи, які він очолює, директор філармонії, і це певний зріз культурно-мистецького життя Тернопільщини протягом останніх 20 років.   <a href="http://tv4.te.ua/news/1744-2012-01-26-13-56-11" target="_blank">ТВ 4</a>

«Зимові зустрічі» проходять у Тернопільському обласному художньому музеї http://nter.net.ua/main/19750-zimovi-zustrichi-proxodyat-u-ternopilskomu-oblasnomu-xudozhnomu-muzeyi.html Портрети, пейзажі, ікони, рушники, скатертини, сорочки, сукні і навіть ялинкові прикраси вишиті нитками чи бісером. Таке різнобарв’я рукодільних виробів зібрала уже традиційна для Тернополя виставка «Зимові зустрічі». На відкритті заходу шанувальниць та шанувальників вишивки зібралося стільки, що у виставковому залі Тернопільського обласного художнього музею «яблуку ніде було впасти». Представлені роботи вишиті протягом минулого року. Thu, 26 Jan 2012 22:38:21 +0200

Світлана Садляк, організатор виставки: «Можливо, не всі 100% картин, які вишиті за рік, тут представлені, оскільки багато ще вишито на замовлення і поїхало в подарунок в інші міста України, за кордон. І те, що залишилося вдома, ми змогли тут представити».   Щоб устигнути дошити до відкриття виставки картину, над якою працювала три місяці, тернопільська вишивальниця Тетяна Сеник продовжувала роботу навіть у ніч перед своїм Днем Ангела. Проте в подарунок за такі зусилля у свято вона отримала схвальні відгуки про вишиту нею троянду. Тетяна Сеник, вишивальниця: «Минулого року були «чайні» квіти, а цього року найбільша така робота – вже біла троянда. Там просто багато кольорів, тому подобається вона мені. І я бачу, що люди звертають увагу, що подобається їм ця троянда».   Наталя Воронцова з Бережан вишивання називає наркотиком. На виставці вона представила свої картини і спеціально для заходу вишила собі спідницю.   Наталія Воронцова, вишивальниця: «Приїхала набратися азарту на цілий рік, тому що така виставка дає натхнення для творчості і взагалі покращує настрій, тим більше в зимові дні».   До експозиції увійшло близько 120 картин вишитих майже півсотнею майстринь. Придбати експонати можна, проте не усі, кажуть організатори. В обласному художньому музеї виставку можна оглянути до 24 лютого.   ІНТБ

У Тернополі показали фільм Максима Васяновича http://nter.net.ua/main/19725-u-ternopoli-pokazali-film-maksima-vasyanovicha.html “Мама померла в суботу на кухні” - це насправді фільм про батька. Документальну стрічку зняв молодий режисер Максим Васянович. Фільм про життя творчого колективу провінційної філармонії здобув багато нагород на міжнародних кінофестивалях, а у понеділок, 23 січня, його показали і тернопільським глядачам. Подивитися стрічку та поспілкуватися з режисером у книгарню “Є” прийшли близько десяти молодих людей. Wed, 25 Jan 2012 21:35:15 +0200

- На зйомки фільму потратив три роки, усе знімав за свої гроші, - каже Максим Васянович. - Пробував вибити гроші на зйомки у нас на Україні, але в Україні грошей на український фільм не дали. Все закінчилося тим, що зйомки оплатили шведські та фінські телеканали. Василь уже зняв чотири документальні стрічки. Зараз шукає ідеї для нових фільмів. Збирається їхати до ортодоксальної спільноти “кашкетників”, які живуть на півдні Тернопільщини. Про ігрове кіно хлопець уже навіть не задумується. - Документальне кіно має свою магію. Це тип наркотику, коли проживаєш своє життя, підглядаючи за чужим, - каже Максим. - І потім з цього намагаєшся щось скласти. Під час зйомок свого фільму режисер став свідком того, як у його батька трапився інсульт. - Тоді мені довелося зробити вибір - кинутися рятувати батька чи знімати те, що відбувається на відео, - каже режисер. - І я знімав. У фільмі автор розповідає про цей випадок. Описує, як усе відбувалося і що на тих кадрах. Однак у стрічку вони не увійшли.   <a href="http://20minut.ua/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8-%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F/news/%D0%A3-%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96-%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B8-%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC-%D0%9C%D0%B0%D0%BC%D0%B0-%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B0-%D0%B2-%D1%81%D1%83%D0%B1%D0%BE%D1%82%D1%83-%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D1%83%D1%85%D0%BD%D1%96-10216668.html" target="_blank">"20 хвилин"</a>

Тернополяни для фіналістів "Х-фактора" малювали плакати та пекли торти http://nter.net.ua/main/19542-ternopolyani-dlya-finalistiv-x-faktora-malyuvali-plakati-ta-pekli-torti.html Найбільше серед глядачів на концерті фіналістів Х-фактора було дітей та підлітків віком від 8 до 19 років. Найпалкіші прихильники в кінці концерту хотіли подарувати співакам квіти, торт та навіть власноруч намальований плакат. Але на сцену їх не впустили. Thu, 19 Jan 2012 15:10:00 +0200

Майже кожен третій присутній в залі фотографував або знімав на камеру мобільного телефону своїх улюблених виконавців. Проте в залі було досить багато представників старшого покоління, які на концерт реагували більш стримано. Тому ведуча тернополянка Ірина Борисюк постійно закликала зал аплодувати та підтримувати виконавців. Одна з учасниць Світлана Вінник навіть просила танцювати під її пісні, але цього ніхто не зробив. Також розвеселити зал своїми жартами намагався Аркадій. — Ну що ж друзі, до вас знову повернулася біда, — сказав він, вийшовши на сцену.. — Біда — це ти? — перепитала Маліка, яка вийшла разом з ним. — Біда — це дороги на Гайовій, - відповів співак. Зал вибухнув сміхом.   <table border="0"> <tbody> <tr> <td><a href="http://nter.net.ua/uploads/posts/2012-01/1326972584_1093659.jpg" onclick="return hs.expand(this)" ><img align="left" src="http://nter.net.ua/uploads/posts/2012-01/thumbs/1326972584_1093659.jpg" alt='Тернополяни для фіналістів "Х-фактора" малювали плакати та пекли торти' title='Тернополяни для фіналістів "Х-фактора" малювали плакати та пекли торти' /></a></td> </tr> <tr> <td><a href="http://nter.net.ua/uploads/posts/2012-01/1326972641_1093655.jpg" onclick="return hs.expand(this)" ><img align="left" src="http://nter.net.ua/uploads/posts/2012-01/thumbs/1326972641_1093655.jpg" alt='Тернополяни для фіналістів "Х-фактора" малювали плакати та пекли торти' title='Тернополяни для фіналістів "Х-фактора" малювали плакати та пекли торти' /></a></td> </tr> <tr> <td><a href="http://nter.net.ua/uploads/posts/2012-01/1326972659_1093657.jpg" onclick="return hs.expand(this)" ><img align="left" src="http://nter.net.ua/uploads/posts/2012-01/thumbs/1326972659_1093657.jpg" alt='Тернополяни для фіналістів "Х-фактора" малювали плакати та пекли торти' title='Тернополяни для фіналістів "Х-фактора" малювали плакати та пекли торти' /></a></td> </tr> <tr> <td> </td> </tr> </tbody> </table>   Кожен фіналіст виконав дві-три пісні. Деякі українською, декі російською мовою. Також кожен із них перевдягався після кожної виконаної пісні в інший костюм. Майже всім їм глядачі вручали букети квітів. Проте деякі присутні дівчата вирішили подарувати букет своєму улюбленому виконавцеві в кінці концерту. Одна з дівчат навіть намалювала для своїх кумирів плакати із зображеннями ведмедиків. — Мені дуже сподобався концерт, особливо виступ Аркадія та Веремейчика, — каже тернополянка Соломія Гоп (16 р.), — Я навіть намалювала для них плакати, бо займаюся малюванням і захотіла зробити для них щось приємне від імені тернопополян. Але якщо мене зараз не впустять на сцену, щоб віддати їм свій подарунок я буду дуже розчарована. Також дівчина тримала в іншій руці букет квітів. Але як вона і передчувала, на сцену її не впустили, як і багатьох інших. Одразу після останнього виступу співаки обернулися і пішли за куліси. Хоч біля сцени стояли з десяток їхніх прихильників, які тримали для них квіти. Серед них було зокрема багато дітей. Другий раз вони не вийшли. Глядачі почали просити охоронця впустити їх на сцену, але той відповів, що нікого впустити не може. Потім тернополяни пішли до гримерних співаків, щоб отримати автограф, але там біля дверей також стояв охоронець. Лише згодом, коли менш терплячі почали розходитися додому, деяких дітей впустили в середину. — Та це ж дитина, впустіть її, — просили матері.   <div style="text-align: right;"><a href="http://20minut.ua/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8-%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F/news/%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B2-%D0%A5%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0-%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D1%82%D0%B0-%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B8-%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B8-10216046.html" target="_blank">"20 хвилин"</a></div>

Різдвяний концерт відбувся на вокзалі у Тернополі http://nter.net.ua/main/19257-rizdvyanij-koncert-vidbuvsya-na-vokzali-u-ternopoli.html Різдвяні мелодії у виконанні Галицького муніципального оркестру лунають у неділю на залізничному вокзалі Тернополя, передає УКРІНФОРМ. “Концерт називається “Для тих, хто в дорозі”, – розповів керівник оркестру Василь Феленчак. – Люди, які приїздили в гості до родичів чи друзів у Тернопіль, відправлятимуться звідси під чудову мелодію галицьких та європейських колядок”. Mon, 09 Jan 2012 16:04:30 +0200

Для виступу підібрано найкращі їхні зразки. Деякі з колядок виконує вокаліст. Зокрема, оркестр грає для пасажирів такі галицькі колядки, як “Бог Предвічний”, “Небо і земля” та “Христос народився”.   Музиканти пропонують присутнім і деякі європейські колядки, які вже встигли полюбитися українцям. Деякі з цих творів виконують англійською мовою.   Окрім того, тернопільські музики нагадали людям і про світову класику. Тому й звучить на вокзалі “Віденський вальс” Йоганна Штрауса, композиція “Зима” Антоніо Вівальді та інші, які й створюють пасажирам перед дорогою святковий настрій.

У Кременці виставка фотокартин «І знову разом» http://nter.net.ua/main/18922-u-kremenci-vistavka-fotokartin-i-znovu-razom.html Вчора. 22 грудня о 15.00 годині у м. Кременець відбулося відкриття персональної виставки фотокартин Степана Сіятова «І знову разом».Вона, як життя – багатогранна. На виставці представлено 104 картини. Сюжети для фото картин взято із різних куточків України. Sat, 24 Dec 2011 16:10:00 +0200

Виставка фотографій Степана Сіятова – безумовно подія № 1 у культурному та мистецькому житті міста Кременець. Насамперед хочеться відзначити високий професіоналізм! Яскраві красиві неповторні фотознімки, цікаві теми і сюжети. Найкраща виставка, яку мені доводилося бачити. Різнозмістова. Надає любов до навколишнього світу. Виникає бажання вийти на вулиці міста і, забувши про побутові проблеми, милуватися кожним будинком, кожним деревом, кожною посмішкою. Виставка буде відкрита до 22 січня 2012 року.   Микола Циганюк <a href="http://gazeta-misto.te.ua/?p=4530" target="_blank">Місто</a>

Творити можна і без майстерні http://nter.net.ua/main/18894-tvoriti-mozhna-i-bez-majsterni.html Це довели вісім митців, з легкої руки Миколи Мамчура об’єднавшись у спілку «Художники без майстерень». Проект настільки надихнув творців, що вони зуміли провести цьогоріч вісім вернісажів – у Тернополі, Львові, Почаєві, Кременці, Теребовлі. Fri, 23 Dec 2011 11:30:00 +0200

І от 19 грудня, у день Святого Миколая, в Українському домі «Перемога» наші сучасні передвижники відкрили свою підсумкову, дев’яту виставку. У залі, здавалось би, звичайні будні: пейзажі – міські й природи, портрети сучасників, абстрактні роботи. Твори різні, і не тільки через техніку, кольори, а й різну експресію, адже світобачення у кожного автора не повторне. Тим більше, що «Художники без майстерень» живуть у різних куточках планети, а спілкуються завдяки інтернету, зокрема, Ольга Бологова живе у Володимирі (Росія), а S. Vahula – у містечку Аеробі (Індія), Микола Мамчур, Оксана Дученчук, Петра Ковальська, Іван Лазор, Олександр Шура, Тетяна Смирнова – в Україні.   – Це не комерційний проект, відтак ми не збираємось на цьому заробляти, – зазначив автор об’єднання Микола Мамчур. – Це спосіб виразити себе, втекти від буднів у мистецтво. Відтак нам важко продавати свої твори, а віддавати – поготів, бо кожна картина для нас – як свято, щось сокровенне.   За цей рік до сучасних передвижників приєдналось чимало творчих особистостей. І не обов'язково, щоб вони стали художниками, однак кожний зможе відкрити себе, виразити своє бачення світу, вважає співрозмовник. Враховуючи, що більшість самородків живуть у невеликих містечках і навіть у селах, пан Микола вирішив давати експрес-уроки з малювання через інтернет, тим більше, що за кордоном це досить розповсюджена практика, розроблено навіть спеціальні мистецькі програми. Скажімо, спілкуватись можна завдяки скайпу: учень може порадитись із вчителем, у камеру продемонструвати зроблений рисунок.   – За кордоном це досить розповсюджена практика, адже творчість не можна обмежувати географічними кордонами. Моя дочка закінчила факультет фешн-дизайну в Нью-Йорку, а зараз вчиться на курсах у Каліфорнії. Люди у селах також малюють. До речі, отець Михайло започаткував у Бережанській колонії для неповнолітніх художню студію. Зараз ми обговорюємо можливість викладати в ній, – розповів пан Микола.   Щодо суто проекту «Художники без майстерень», то у 2012 році вони планують частіше проводити виставки саме у регіонах.   <a href="http://gazeta1.com/index.php/uk-UA/126-novini-dnya/1414-tvoriti-mozhna-i-bez-masterni" target="_blank">Номер один</a>

У Тернополі пройшов третій день фестивалю Jazz Bez http://nter.net.ua/main/18577-u-ternopoli-projshov-tretij-den-festivalyu-jazz-bez.html На третьому дні фестивалю “Jazz Bez 2011” виступив дует американського кларнетиста-імпровізатора Бреда Террі та польського піаніста Йоахіма Менцеля. Також виступав проект El GRECO, який складається з п’яти музикантів: піаніст, вокаліст, басгітаріст, барабанник та діджей. Mon, 12 Dec 2011 13:10:00 +0200

Поза програмою вийшли на сцену і тернополяни — оркестр окремої тернопільський артилерійської бригади.   <a href="http://te.20minut.ua/news/%D0%A3-%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B9%D1%88%D0%BE%D0%B2-%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82%D1%96%D0%B9-%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-Jazz-%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8E-10213312.html" target="_blank">"20 хвилин"</a>

Гурт "С.К.А.Й." відзначив першу творчу десятирічку http://nter.net.ua/main/18495-gurt-skaj-vidznachiv-pershu-tvorchu-desyatirichku.html 8 грудня в київському клубі "Стерео плаза" відбувся концерт–святкування з нагоди першого десятиліття творчої діяльності українського гурту "С.К.А.Й." Fri, 09 Dec 2011 15:10:00 +0200

У цьому році гурту "С.К.А.Й." виповнюється 10 років. У рамках святкування річниці буде проведено концертний тур по містах України. Точкою відліку став Гала-концерт 8-го грудня в Києві. "С.К.А.Й." представив шоу-програму, засновану на старих хітах і абсолютно нових роботах, а також показав шанувальникам, який шлях вони пройшли за ці 10 років.   <a href="http://tsn.ua/foto/gurt-s-k-a-y-vidznachiv-pershu-tvorchu-desyatirichku.html" target="_blank">ТСН</a>

Тернопіль: на концерті Галябарди - плакали і співаки, і глядачі http://nter.net.ua/main/18369-ternopil-na-koncerti-galyabardi-plakali-i-spivaki-i-glyadachi.html Майже 20 зірок української естради взяли участь у концерті-бенефісі Степана Галябарди з нагоди його 60-річного ювілею. Загалом близько двох тисяч глядачів побували 3 грудня в “Березолі”. Адже концерт у Тернополі відбувався двічі – о 15.00 і 18.00. Кожного разу зал був заповнений. Tue, 06 Dec 2011 08:42:00 +0200

До слова, наш кореспондент побував лише на першій частині творчого вечора відомого поета-пісняра. Адже квитки на другу – шанувальники розкупили за кілька тижнів наперед.   “Рада, що він мій друг...” На бенефіс до Степана Галябарди приїхало одинадцять співаків, по одному дуету і вокальному ансамблю і два танцювальних колективи. Проте у гримерках ми вже більшості з артистів не застали, бо на сцені завчасно проводили репетицію. Виконавці уточнювали, хто за ким виходить, хто що говорить, перевіряли справність апаратури. Ведучого на концерті не було. Його роль виконував винуватець торжества - Степан Галябарда. Він бігав туди-сюди, щось говорив, показував, повторював свої промови, хвилювався. Згодом у кімнаті №3 таки застаємо народну артистку України Лілію Сандулесу. Біля дзеркала - безліч косметики. Співачка сидить навпроти і докурює сигарету. Після цього береться підкрашувати вії. - Як зазвичай готується до виступів? – запитуємо. - Хвилювання є перед кожним концертом, але в жодні забобони перед виступами я не вірю, - каже вона. – Все, як зазвичай, - фарбуюся, вдягаюся і виходжу на сцену. Стосовно промов. Дещо вже придумала. Але я така людина, що запланую одне, а на концерті можу передумати і сказати інше. Лілія Сандулеса каже, що дуже рада, що Степан Галябарда є її другом. Його пісню, яку виконує уже 10 років – “Несу свій хрест”, вважає однією із найкращих в українській естраді. - Я так кажу не тому, що я її виконую, а тому що ця пісня про кожного з нас, - додає жінка. – Адже всі ми несемо свій хрест. І нести його треба чесно і достойно. В іншій кімнаті - заслужений артист України Олексій Похвала та народний артист України Степан Гіга. Чоловіки щось обговорюють і поспішають на сцену. - Я дякую Богові, що доля звела мене з Степаном Галябардою, - каже Олексій Похвала. – На концерт приїхав, щоб віддячити цьому геніальному поетові. Загалом у моєму репертуарі уже п’ять його пісень і сподіваюся, що це - не остаточна цифра. До початку залишається кілька хвилин. Майже всі глядачі – вже у залі. З нетерпінням чекають, коли підніметься завіса. Помітно, що переважна більшість шанувальників творчості ювіляра – люди старшого віку. Деякі бабусі чи мами взяли із собою маленьких дітей.   І ювіляр, і ведучий, і співак Нарешті на сцену виходить Степан Галябарда. Робить невеликий вступ рядками вірша “Я повертаюся” і починає співати. Навколо кружляють хлопці й дівчата із танцювального клубу “Альянс”. Сцену прикрашають великоформатні фото із сімейного архіву поета: на одній він ще зовсім маленький, на другій – під час весілля, на третій – колаж із виступів. Усі вражені, після виступу ювіляра радо аплодують. - Я й не знала, що він і сам виконує пісні, - каже тернополянка Стефанія Білик. – Дуже сподобалося... Під час виступу пісняр помітно хвилювався. - Боже, вас так багато, що мені аж дух перехопило, - зізнається він. – Проте я дуже радий, що ви усі прийшли сьогодні разом зі мною відсвяткувати мій ювілей. Після цього він за чергою представляє гостей, “пересипаючи” промову рядками власних поезій або спогадів. - У дитинстві сестра часто водила мене за руку до церкви, - пригадує він. – Я йшов із нею на хори, ставав там у кутку і слухав церковний спів. Це все так міцно заклалося у моїй пам’яті, що багато своїх пісень я присвятив цій тематиці. Дует “Писанки” виконує пісню Степана Галябарди “Два образи”. Наступним на сцену виходить Степан Гіга. Під його “Яворину” – пісню, написану на честь Назарія Яремчика, зал встає. На сцену у цей час виходять дівчата із танцювального колективу “Посмішка” - у білому вбранні зі свічками у руках.   Глядачі вставали тричі Пізніше співали Мар’ян Шуневич, Василь Дунець, Тетяна Назарко, ансамбль “Земляки”. Із Польщі приїхав Володимир Турець - спеціально, щоб привітати Степана Галябарду із ювілеєм. Також на сцену вийшла молода українська співачка Оля Ошитко. Про неї у Степана Галябарди - особливо ніжні спогади. Каже, що коли вперше почув її спів по телевізору, то одразу ж написав для неї пісню. - У мені ніби прокинулися якісь почуття дідуся, - розповідає пісняр. – І мені захотілося створити пісню для цієї талановитої дівчинки – “А я собі співаю”. Згодом на сцену виходить Василь Хлистун, за ним - Алла Попова. Вона виконує пісню “Болять слова”. У кінці композиції артистка наче заплакала. Глядачі у залі і самі схлипували, ледь не пускали сльозу. - Я виконую цю пісню уже десять років, - розповідає співачка. – І кожного разу плачу. Я навіть записувала її зі сльозами на очах. Адже в цій поезії дихає доля... Жіноча і людська. Ще по дві пісні виконали Василь Терещук, Лілія Сандулеса та Степан Галябарда. Завершив концерт Василь Зінкевич піснею “Новий день над Україною”. Зал знову встав. Після цього співак довго розхвалював творчість ювіляра і його чудові пісні, які звучать сьогодні далеко за межами України. - Я неодноразово запитував його, де він цього навчився, щоб так художньо, майстерно, професійно та досконало поєднувати слова, - веде пан Зінкевич. – Але тепер розумію, що такого не вчаться, таким народжуються. Врешті всі виконавці разом вийшли на сцену і заспівали “Многая літа”. Сцену освітлюють феєрверки, зал знову встає - уже втретє за вечір. - Я отримала дуже яскраві враження від концерту, - каже тернополянка Галина Яків. – Усі були чудові! Під деякі пісні я навіть плакала. Особливо сподобався виступ Василя Зінкевича.   <a href="http://te.20minut.ua/news/%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C-%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%96-%D0%93%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%B8--%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B8-%D1%96-%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%B0%D0%BA%D0%B8-%D1%96-%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%96-10212800.html" target="_blank">"20 хвилин"</a>

VIII Міжнародний фестиваль документального кіно подорожує Тернопільщиною http://nter.net.ua/main/18312-viii-mizhnarodnij-festival-dokumentalnogo-kino-podorozhuye-ternopilshhinoyu.html За сталою традицією щороку пізньої осені, долаючи мряку у погоді та житті, Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини «Docudays UA» вирушає у мандри регіонами України. Sun, 04 Dec 2011 16:00:00 +0200

У південних районах Тернопільщини - Борщівському, Бучацькому, Заліщицькому та Чортківському – його представляють громадські організації «Зелений Світ» та «Гельсінська ініціатива-ХХІ». У Тернополі - міська громадська організація «Адаптаційний чоловічий центр». Інформаційними партнерами «Docudays UA–2011» на Тернопільщині цьогоріч виступають газети - чортківська «Слово краю» та «Свобода».   Сезон мандрівного фестивалю почався 19 листопада у Чорткові. Представлення його фільмів у Тернополі триватиме 5 – 20 грудня.   Фестиваль відкрили у чортківському кафе-клубі «Круазе» з показу стрічки голландських режисерів Ганса Германса та Мартіна Маата «Правосуддя для Сєргєя», котра здобула першу нагороду у правозахисному конкурсі фестивалю - «за невпинну боротьбу проти тиску будь-якої влади та захист правосуддя». Фільм присвячений пам’яті Сергія Магнітського, російського адвоката, що намагався викривати корупцію у правоохоронних органах та врешті-решт поплатився за відвагу власним життям. Його таємнича смерть у Бутирській тюрмі 2009 року викликала обурення світової спільноти, але винуватців досі не притягнули до відповідальності. Стрічка розповідає про непересічну людину, яка заплатила найвищу ціну, намагаючись викрити всеохоплюючу корупцію, в лабетах якої опинилась Росія. Варто звернути увагу на те, що й у цьому випадку наважилися вголос говорити про злочинну змову правоохоронців та суддів проти Магнітського не його колеги, високоосвічені адвокати, і не російські документалісти, а іноземці.   <table border="0"> <tbody> <tr> <td><a href="http://nter.net.ua/uploads/posts/2011-12/1322997996_auto-mat_2.jpg" onclick="return hs.expand(this)" ><img align="left" src="http://nter.net.ua/uploads/posts/2011-12/thumbs/1322997996_auto-mat_2.jpg" alt='VIII Міжнародний фестиваль документального кіно подорожує Тернопільщиною' title='VIII Міжнародний фестиваль документального кіно подорожує Тернопільщиною' /></a></td> </tr> <tr> <td><a href="http://nter.net.ua/uploads/posts/2011-12/1322998054_detroit_11.jpg" onclick="return hs.expand(this)" ><img align="left" src="http://nter.net.ua/uploads/posts/2011-12/thumbs/1322998054_detroit_11.jpg" alt='VIII Міжнародний фестиваль документального кіно подорожує Тернопільщиною' title='VIII Міжнародний фестиваль документального кіно подорожує Тернопільщиною' /></a></td> </tr> </tbody> </table>   Фільмом-відкриттям цьогорічного фестивалю став «Інший «Челсі»: історія з Донецька» німецького режисера Якоба Пройса. «Інший “Челсі» малює портрет нинішнього Донбасу через відстеження повсякденного життя двох людей: посполитого роботяги-шахтаря Олександра Щукіна та молодого олігарха й скандального політика, нині – секретаря Донецької міської ради, Миколи Левченка. Майже нічого спільного немає у цих людей – окрім ходіння на матчі «Шахтаря» та упередженого ставлення до «помаранчевих». Дарма, що ці речі не стосуються дійсно життєвих потреб або глибинних переконань. Той самий Левченко ходить на стадіон не тому, що любить футбол, а тому, що там, на стадіоні, - центр влади «своїх»: там Ахметов, Колесніков, Янукович…   За спостереженням Пройса, групова солідарність футбольних (і не лише футбольних) фанатів проти «чужих» та прояви нетерпимості до будь-якого інакомислення залишаються вагомими чинниками поділу України: на Схід та Захід. Режисер «Іншого «Челсі» у своїх інтерв’ю журналістам під час фестивалю не раз наголошував на тому, що, на його думку, у мешканців різних регіонів України безліч спільних проблем, довкола яких варто об’єднуватися: соціальні та правові, екологічні та комунальні. «Але політики з дня у день торочать про Бандеру, про членство у НАТО, про «Євро-2012» - неначе інших тем немає. Цей популізм, що коїться в Україні, — це жах», - зауважує режисер.   На жаль, так і не вдалося отримати від автора згоду на показ «Іншого “Челсі» у мандрівному форматі. Тернополяни не побачать і переможця творчого конкурсу «Docudays UA» - голландського фільму «Гравець» режисера Джона Аппеля. Не матимемо ми змоги показати й стрічки російських документалістів Павла Костомарова та Олександра Расторгуєва «Я тебе люблю» та «Удвох», котрі також стали своєрідним відкриттям «Docudays UA» і «Berlinale». Обидві картини сповнені аурою справді непересічного таланту, яку відчули усі глядачі. До речі, під час перегляду у залі Київського будинку кіно бракувало місця навіть на долівці у проході…   Втім, чимало справді вартісних фільмів таки зможемо побачити й у себе в провінції. Так, 20 листопада, у тому ж чортківському «Круазе» було представлено фільм «Дике місто Детройт» французького режисера Флорена Тіллона. Автор змушує замислитися над питанням - який слід залишає на Землі кожне покоління, кожна цивілізація? Автомобільні заводи свого часу дали поштовх до зростання Детройта. Але через зміни у економіці кілька десятиліть тому промислове місто знелюдніло... І все ж поступово люди починають повертатися на руїни колишнього міста... Що це - намагання відновити минуле? Чи, може, це спосіб відкрити принципово нову, не індустріальну Америку – натомість більш «олюднену» та наближену до природних коренів?       Упродовж останніх років у розвитку Docudays помітне певне «позеленішання», екологізація тематики.   І прикладом тут може бути не лише «Дике місто Детройт». Наступних вихідних у клубі «Круазе» дивитимемося "Авто*Мат" – фільм чеського режисера Мартіна Маречека. Сюжет такий: група молодих та запальних пражців на початку нового тисячоліття створює ініціативу "Авто*Мат", визначивши для себе мету – з дня у день намагатися робити місто зручним та безпечним для життя людей, а не транзитним автомобільним коридором.. Цей фільм - не просто історія багаторічної громадянської ініціативи, котра нині у Празі стала справді масовою. Не просто глузлива критика бездумного культу автомобіля. Це спроба зрозуміти, що люди думають про місце людини у міському соціумі. Лідери руху "Авто*Мат" переконані, що будь-яке місто має стати особливим мікросвітом, створеним працею людей, де вони живуть, спільно працюють, навчаються, спілкуються і відпочивають. Стрічка показує розвиток ініціативи через динаміку подій та розмови із різними персонажами. Тут і генеральний директор автомобільної компанії Skoda, і мер Праги, і голова уряду, а також соціологи, бізнесмени, актори, музиканти, молоді мами, фанати-автомобілісти і, звісно ж, - велосипедисти...   Сподіваємося, що досвід ініціативи "Авто*Мат" стане корисним й у Тернополі - як його мешканцям, так і владі, адже обласний центр нині планує зробити перші кроки у напрямку планування велосипедної інфраструктури.   Ще один відверто екологічний фільм - «Смердючий корабель» американського режисера Багассі Коура. Сюжет такий: танкер транснаціонального нафтотрейдера «Трафігура» полишив вантаж токсичних відходів у країні Кот-д'Івуар, створивши одне з наймасштабніших екологічних лих останнього десятиліття, котре називають «африканським Чорнобилем». Протягом кількох днів щонайменше 15 людей померли, 23 госпіталізували, а ще 40 000 звернулися за медичною допомогою. Попри трагічні наслідки, влада країни, роздертої громадянським конфліктом, все ж домоглася від «Трафігури» сплати фінансової компенсації за спричинену екологічну шкоду – тобто у цьому випадку універсальний принцип «забруднювач платить» таки реалізували. Чого не можна стверджувати стосовно чорнобильського лиха – ядерні відомства не несуть відповідальності за його наслідки. За «чорнобильським рахунком» впродовж 25 років платить бюджет, тобто самі ж громадяни України, Росії та Білорусі…   Усі стрічки «Docudays-2011» у одній статті годі описати та й перелічити, адже їх загалом було більше 70. А фестиваль, який вважають найбільшим на пострадянському просторі явищем у сфері неігрового кіно, то не лише перегляд фільмів. Це ще й великий майданчик для спілкування. На ньому відбуваються прес-конференції, дискусії, майстер-класи… Це велика творча майстерня та громадянська арена, з якої Україна може пізнавати світ, а світ – Україну.   Це й реальна альтернатива тому потоку удаваності, споживацького культу, популізму та войовничого несмаку, що з дня у день ллється на нас із телевізійних екранів. Тут - правдиві фрагменти життя реальних, невигаданих людей, їх радості, надії, печалі, трагедії, сумніви та протиріччя. Персонажі фільмів Docudays дуже різні, адже живуть вони на різних континентах, у різних країнах, які мають різну історію, матеріальне становище, спектр проблем: українці й американці, афганці й росіяни, німці й чеченці... У них різні мови, характери, життєвий рівень, освіта, системи цінностей... Вони бувають добрими і жорстокими, знаходять правду і помиляються, діють справедливо і всупереч совісті.   Але попри це усі вони наділені людською гідністю та незалежно від націй та віросповідань заслуговують на порозуміння та співчуття. Сюжети фільмів фестивалю саме про це. І місія кожного такого фільму – відкривати глядачеві Планету Людей в усій її складності та різнобарв’ї.   Більше відомостей про фестиваль на його офіційному сайті http://www.docudays.org.ua/   Олександр СТЕПАНЕНКО <a href="http://svoboda.te.ua/mistetstvo/viii-mizhnarodniy-festival-dokumentalnogo-kino-podorozhue-ternopilschinoyu.html" target="_blank">"Свобода"</a>

Очима фотографа. Африка поглядом з Бережан http://nter.net.ua/main/18151-ochima-fotografa-afrika-poglyadom-z-berezhan.html Днями у Бережанському краєзнавчому музеї презентували виставку «Дорогами Південної Африки». Автор виставки – 29-річний бережанець, студент Вищої технічної школи Каринтії (Австрія) Ростислав Бортник. Tue, 29 Nov 2011 14:10:00 +0200

Дорогами «чорного континенту» Ідея виставки у її автора, студента архітектурного факультету, народилася під час будівництва школи в Південно-Африканській Республіці. Ростислав разом зі ще шістнадцятьма студентами споруджував приміщення, де мали вчитися африканські діти. З 2007 по 2011 роки він побував у Африці двічі, перший проект тривав два, другий – чотири місяці. За цей час об’їздив Мозамбік, Свазіленд, Південно-Африканську республіку, зробив більше 6 тисяч фотографій. Побачене на «чорному континенті» втілив у виставку.   На фотографіях Ростислава Бортника немає нічого надзвичайного. Це природа, тварини, будівлі, діти, обличчя людей, побут, у якому вони живуть. Однак усе це разом – вражає. «Виставка оформлена так, щоб відтворити атмосферу типового африканського селища, - розповідає Ростислав Бортник. – Це і бляшані «хижі», у яких мешкають люди, і тісна відстань між ними. Фотографії наклеєні на їхні стіни, щоб глядачі могли краще відчути життя там».     Допомога з України <a href="http://nter.net.ua/uploads/posts/2011-11/1322556498_africa1.jpg" onclick="return hs.expand(this)" ><img align="left" src="http://nter.net.ua/uploads/posts/2011-11/thumbs/1322556498_africa1.jpg" alt='Очима фотографа. Африка поглядом з Бережан' title='Очима фотографа. Африка поглядом з Бережан' /></a>За словами Ростислава, під час навчання в університеті він побував в Італії, Німеччині, Голландії, Швеції, Росії, однак найсильніші враження залишилися саме після поїздки у Південно-Африканську Республіку.   «Це надзвичайно красива країна, наприклад, земля там незвичного червоного кольору. Місцевість, де я був, ландшафтами нагадує Прикарпаття, така ж горбиста, - розповідає Ростислав. – Рівень життя низький, наприклад, на «чайові» в ресторані може жити ціла сім`я. Однак багато людей намагаються використати будь-яку можливість, щоб покращити своє життя. Один хлопець, аби навчатися, щодня ходив до школи чотирнадцять кілометрів».   Школа «Ithuba Skills College», яку разом з іншими студентами допомагав будувати Ростислав, розташована за п’ятдесят кілометрів від Йоганнесбурга. Мета закладу - покращити ситуацію з освітою. У школі дітей навчають трудової справи, обробки деревини, металу, швейної справи, іноземним мовам, танцям та співам.   Під час перебування у ПАР з хлопцем стався випадок, коли він теж надавав допомогу місцевим жителям. «Під час будівництва ми познайомилися з однією сім’єю, - згадує Ростислав. - Матір з п’ятьма дітьми жила у хижі, збудованій з бляхи, в одній кімнаті, де протікала стеля. На подвір’ї у них стояла недобудована хата. Ми вирішили допомогти цій сім`ї добудувати житло. Працювали у вихідні, коли всі відпочивали. За кілька днів завершили будинок. Жінка з дітьми були дуже раді. До речі, коли через два роки я знову приїхав у ПАР і відвідав цю сім`ю, то побачив, що за цей час вони добудували ще чотири кімнати».   Виставка-провокація Виставку «Дорогами Південної Африки» представили у рамках відкриття Музею сучасного мистецтва, який почав працювати у Бережанах у вересні цього року. В той же час, за словами автора, виставка є своєрідною провокацією. «Бережанський краєзнавчий музей, який розташований в одній з архітектурних пам’яток – міській ратуші, в аварійному стані. Виставкою ми хотіли привернути увагу людей до цієї проблеми», - зауважує Ростислав Бортник.   На відкритті виставки побувало більше сімдесяти людей. Свої відгуки кожен міг висловити у спеціальній книзі. За словами Ростислава, те здивування, захоплення, про яке писали глядачі, він вважає найкращим результатом роботи. Подібну виставку автор планує відкрити і в Австрії, у вузі, де він навчається.   До кінця листопада виставка «Дорогами Південної Африки» діятиме у Бережанах. Пізніше її також представлятимуть у Львові.   Денис ЗАХАРЧУК.   На фото: Ростислав Бортник з сім’єю, якій допомагав добудувати житло; виставка «Дорогами Південної Африки» в Бережанах.   <a href="http://svoboda.te.ua/svyata-i-budni/ochima-fotografa.-afrika-poglyadom-z-berezhan.html" target="_blank">"Свобода"</a>

«Тернопільські театральні вечори» зібрали різнобічні враження глядачів http://nter.net.ua/main/18135-ternopilski-teatralni-vechori-zibrali-riznobichni-vrazhennya-glyadachiv.html Фестиваль «Тернопільські театральні вечори. Дебют – 2011» зібрав різнобічні враження глядачів. Неоднозначної думки про побачене на сцені й судді фестивалю. Схвальні відгуки про виставу «Нація», яка відкривала показ, на наступний день змінилися неприємним осадом від київської постановки «Збоченців». Tue, 29 Nov 2011 08:45:00 +0200

Ярослав Гранко, член журі фестивалю: «Те, що робиться в ці дні у глядачевій залі – це просто диво якесь. Перший день – відкриття, вистава «Нації», яка викликала глядацьке цунамі, коли зал піднявся. Це таке єднання публіки, людей, родини, особистостей. Це було дійсно справжнє мистецьке свято. А вчорашній день показав іншу сторону нашого театрального українського мистецтва – такий собі штиль».   Володимир Григоренко, член журі фестивалю: «Молода режисура до сучасності тягнеться. Але є брак драматургії. Тут є серйозне питання».   Лесь Танюк, член журі фестивалю: «Звичайно, це нижче всякого плінтуса. Самі розумієте, що навіть для мене, киянина, було дивно, коли мені Гранковська каже: «Цей театр існує в Києві 23 роки», а я його не знав і не бачив. Такого театру немає в Києві, і він десь там просто називається «Малий театр». А він прописаний у Києві. Десь у хаті в когось вони там самі збираються. Власне він немає ні приміщення, ні сцени, ні репертуару. Це не є театр в нашому постійному такому розумінні».   Федір Стригун, голова журі фестивалю: «Подивилися вчора цю виставу – і нам стало дуже сумно після неї. Просто сумно стало. Рівень, звичайно, був колись вищий, і можна було більше сказати, можна було більше зрозуміти. Але це не значить, що фестиваль не вдався. Фестиваль якраз почав дуже гарно свою роботу. І почали з гарного театру, з гарної вистави Івано-Франківського театру».   Проте не варто сприймати сказане суддями як образу, наголошують члени журі. Критика драматургів-професіоналів іноді потрібна, щоб направити молодих театралів на шлях істинний, правильно вказати на їхні ж помилки.   Петро Ластівка, член журі фестивалю: «Не завжди похвала є добре. Іноді й пожурити треба. Звичайно, ця журба не повинна на серці і в болі відчутись у того, хто поставив виставу. Але він повинен знати, на якому рівні знаходиться. Це дуже правильно».   Фестивалі, аналогічні «Тернопільським театральним вечорам», потрібні, вважають члени журі. На таких зібраннях молодь знайомиться, переймає один в одного досвід, об’єднує зусилля для розвитку українського театру. Тому до організаторів показу судді претензій не мають. Швидше навпаки – дякують дирекції за виконану роботу. Тим більше, що фінансова підтримка фестивалю цього року була набагато менша.   Ігор Сачко, директор фестивалю: «3-5 років назад нам виділяли 150-200 тисяч гривень. Коли всі ціни на готелі, на проживання, на життя стали в 5 разів дорожчими, цьогоріч нам виділили – можу вам признатися, але Слава Богу, що так, – 40 тисяч гривень. Невже ви думаєте, за 40 тисяч можна провести тижневий фестиваль? Ні. Дирекція фестивалю, оргкомітет не відповідає повністю за рівень українського театру. Ми відповідаємо за процес організації фестивалю, за процедуру прийому гостей, щоб їм було комфортно і щоб вони поїхали».   Нагадаємо, 9-й Всеукраїнський фестиваль «Тернопільські театральні вечори. Дебют» тривав з 23 по 27 листопада. Молоді колективи приймав обласний драмтеатр імені Тараса Шевченка. За час фестивалю тернополянам і гостям міста показали 9 вистав, а саме: «Нація», «Збоченці», «Ревізор», «Вій», «Останній Гречкосій», а також «Розмова, якої не було», «Аншлаг любові», «Дім Бернарди Альби» та «Що трапилось у зоопарку».   ІНТБ

У Тернополі для талановитої молоді створили мистецьку премію http://nter.net.ua/main/18003-u-ternopoli-dlya-talanovitoyi-molodi-stvorili-mistecku-premiyu.html Конкурс мистецької стипендії «Крок» немає аналогів в Україні. Тернопіль – перше місто, яке започаткувало цю премію. Механізм заохочення талантів продумали міська рада та Фонд розвитку Тернополя імені Володимира Лучаковського. Вперше у Тернополі для талановитої молоді запровадили мистецьку премію «Крок», аналогів якій нема в Україні. Thu, 24 Nov 2011 23:57:02 +0200

Переможців відбиратимуть за трьома номінаціями - образотворче мистецтво, музика і література. Конкурс стартував 15 листопада. Завершення планується на День працівників культури – 23 березня 2012 року. «Назва є символічною, бо стипендія, - це крок у майбутнє для талановитих людей. Вони мають можливість виграти 5 тисяч гривень і разом з цим можливість розвинути свою творчість», - каже координатор проекту Катерина Загребелюк. Стипендія є разова для кожної номінації. Попри недавній старт конкурсу, уже є 48 заявок. Учасники мають представляти лише власні твори. Вік – з 18 до 35 років. Заявка для участі у конкурсі подається особисто до 15 лютого 2012 року в Асоціацію міських громадських організацій «Фонд розвитку міста Тернополя імені Володимира Лучаковського» за адресою: м. Тернопіль, вул. Пушкіна, 4 (приміщення Тернопільської музичної школи №2). Контактні телефони: тел.51-00-41; 096 803 08 69 - Заграбелюк Катерина Михайлівна; 097 604 60 60 – Глуховецька Наталія Ігорівна. Електронна адреса: konkurs.krok@gmail.com.

На прем’єрі тернополяни «цокотіли зубами» й від холоду розтирали руки http://nter.net.ua/main/17784-na-premyeri-ternopolyani-cokotili-zubami-j-vid-xolodu-roztirali-ruki.html Абсолютний хіт польського кінематографу «Дівочі обітниці»показали 11 листопада в Українському домі «Перемога».Фільм транслювали в рамках польсько-українського мандрівного фестиваль «БО!», який у нашому місті триватиме до 17 листопада. Wed, 16 Nov 2011 14:30:00 +0200

─ Ми є найближчими сусідами з дуже схожим менталітетом, але чомусь так мало знаємо одні про одних, ─ каже організатор мандрівного кінофестивалю «БО!» журналіст, режисер та продюсер Анджей Кемпінскі. ─ Два роки тому на одному із Львівських кінофестивалів я зустрівся з вашим відомим режисером Михайлом Ілльєнком. З яким розговорилися про те, чому в Україні майже не показують польських фільмів і навпаки. Саме це стало поштовхом для створення даного фестивалю. Ще з української сторони до нас приєднався відомий не лише у вас письменник Юрій Андрухович та кінокомпанія «Батискаф». пише <a href="http://gazeta-misto.te.ua/?p=3104" target="_blank">Місто</a>.   Як зазначив пан Анджей, то ще одним приводом створити подібний фестиваль послужило масове заполонення українського та польського глядача не завжди майстерними голлівудськими блокбастерами.   Організатори ретельно відбирали фільми для показу в Україні.   ─ Відбирали фільми перш-за все за художніми критеріями, а далі йшла можливість, бо не кожен фільм можна було показати, через так званні авторські права, ─ продовжує свою розповідь Анджей Кемпінскі. ─ Ми привезли роботи режисерів старшого та молодшого покоління. До слова, стрічка «Дівочі обітниці» ─ це робота талановитого режисера з досвідом, майстра своєї справи Філіпа Байона.   Пан Анджей висловив сподівання, що він не востаннє у нашому місті та, що наступного року польські глядачі матимуть можливість переглянути українські стрічки.   Прикрим є те, що на абсолютну польську прем’єру, романтичну комедію «Дівочі обітниці» завітало дуже мало тернополян, проте це не завадило поціновувачам кіно насолодитися переглядом.   ─ Це дуже хороше кіно, упродовж якого можна було щиро від душі насміятися та посумувати разом з героями, також випала нагода вдосконалити розуміння польської,─ після перегляду розповідає тернополянка Ярина Гамрищак. ─ Але чому в залі було так холодно, що задубіли всі кінцівки!!! Жаль також, що мало людей прийшло, можливо, це пов’язане з тим, що показ фільму розпочався о 16 годині, коли багато ще працюють…   Окрім того, на першому поверсі Українського дому «Перемога» упродовж кінофестивалю діятиме виставка фотографій польської журналістки Йоланти Стопки «І що далі?». Жінка привезла до Тернополя близько 60 фотографій з різних куточків нашої держави, котрі відвідала упродовж 11 років. На світлинах зображено Кам’янець Подільський, Збараж, Луцьк та ще два десятки інших міст.

Кременецькі митці презентували свої роботи у Тернополі http://nter.net.ua/main/17649-kremenecki-mitci-prezentuvali-svoyi-roboti-u-ternopoli.html Кременецькі митці гуртуються. У місті діють 2 об’єднання, куди входять художники, майстри, скульптори. В групі «ГладУщик» працюють виключно чоловіки, тоді як у гурті «Палітра» творять представниці прекрасної статі. Sat, 12 Nov 2011 11:09:00 +0200

Свої роботи, представлені на виставці у Тернопільському художньому музеї, гуртки присвятили рідному Кременецю. Зокрема, скульптор Володимир Прохор презентував відвідувачам дерев’яну фігуру мавки.   Скульптор Володимир Прохор про свою роботу: «Кто не увлекался красотой женского тела? Я тут увлекся. Это давнешняя работа. Тут 3 материала: сама мавка – сосна, идет там липа. Где-то 4 дерева тут есть».   Кременецька майстриня Надія Волощук займається лялькарством. Робити мотанки їй вже допомагає маленька донечка.   Майстер народної творчості Надія Волощук каже, що її надихає: «Робила для донечки. І от навіть перший мій майстер-клас, який я робила, це було бажання зробити для своєї новонародженої дитини отаку автентичну, історичну ляльку. І вона має ляльки, і вже зі мною трошки на кухні крутить. Каже «Мамо, ми хочемо з тобою, щоб разом робити». Так, моїй дитині особисто дуже подобається гратися такою лялькою».   Ляльки майстриня дарує не лише своїй доньці, а й рідним та друзям. Відповідно, дотримується усіх норм виготовлення мотанок.   Надія Волощук, майстер народної творчості, звісно, поділилася і секретами виготовлення: «Виготовлені вони з натуральних матеріалів, тобто сіно, льон, бавовна, все тільки натуральне, волосся з паклі, ниток. Бажано, щоб лялька не кололася, якщо це дійсно оберіг. Якщо це сувенірний подарунок, то звісно, без елементу голки витвір не зробиш. Але якщо це є оберіг, стараюсь дотримуватися канонів. Бо робиться для себе і для близького оточення».   Передав талант своїй доньці ще один митець із Кременця Богдан Романюк. Три року тому, коли молода жінка лише починала малювати, багато переймала у батька. Проте зараз її роботи помітно відрізняються, впевнений художник.   Богдан Романюк, художник: «На сьогоднішній день її роботи, я би сказав, вже навіть перевершують мої. Найбільше я люблю взагалі малювати олією і в основному відображую Кременецькі пейзажі, бо цей край мене найбільше приваблює, найбільше полонить мене. Тому що кременецька природа взагалі всіх полонить. Це так звана Волинь, яку часто називають Швейцарією».   Виставку робіт кременецьких митців можна оглянути в Тернопільському художньому музеї.   ІНТБ

На тернопільських театральних вечорах - екстремальні ігри та гіркі комедії http://nter.net.ua/main/17644-na-ternopilskix-teatralnix-vechorax-ekstremalni-igri-ta-girki-komediyi.html На ІХ Всеукраїнському фестивалі "Тернопільські театральні вечори. Дебют" покажуть гірку та шалену комедію, містерію, екстремальну гру, сатиричний фарс та інші незвичні жанри. Fri, 11 Nov 2011 23:16:00 +0200

Тернопільського глядача дивуватимуть нестандартними постановками режисерів-дебютантів із різних міст України - пише <a href="http://te.20minut.ua/news/10210976" target="_blank">"20 хвилин"</a>. Вони перевернуть усе з ніг на голову, кажуть організатори Проводитимуть театральне дійство протягом тижня з 23 до 27 листопада у Тернопільському драмтеатрі. Вистави ставитимуть двічі на день - на малій і великій сценах. - Відкриємо фестиваль драмою-реквієм Івано-Франківського драмтеатру "Нація", - каже керівник літературно-драматургічної частини драмтеатру Ірина Папуша. - Тернопільська публіка вже знайома з виставами цього театру. Минулого року вони привозили до нас свою постановку "Солодка Даруся" за режисурою Ростислава Держипільського. Вона надзвичайно вразила глядачів. Цьогорічна вистава "Нація" є продовженням до неї. Окрім цієї вистави, до Тернополя привезуть свої роботи ще восьмеро режисерів-дебютантів із різних міст України. За словами пані Папуші, у попередні роки на цей фестиваль приїздили і закордонні театри. Але цього року в зв'язку із мінімальним фінансуванням довелось обмежитися лише українськими. - Ми його проводимо фактично за свій рахунок, - продовжує вона. - Лише обласна рада виділила нам 40 тисяч гривень. Але це дуже мало, бо кожну театральну групу треба зустріти, поселити та прохарчувати. А їх приїжджає до 35 учасників із кождного театру. Метою такого фестивалю є пошук молодих талановитих режисерів та вистав різного формату постановки. Організатори кажуть, що не ставили вікових обмежень для учасників, адже є випадки, коли самі актори з часом вирішують пошукати себе у режисерській сфері. - Зрозуміло, що вони вже не молоді, але ці постановки є їхніми першими кроками у режисерській діяльності, - розповідає Ірина Папуша. - Також варто звернути увагу на жанри їхніх вистав, які вказують на нестандартний підхід до постановок. Вони виходять за рамки загальноприйнятих - замість звичайної комедії у них сумна комедія чи гірка. Також вони експериментуюють із такими жанрами, як екстремальна гра, містерія, сатиричний фарс та інші. Вони шукають нову форму, інше бачення, хочуть перевернути звичні речі із ніг на голову. По закінченні фестивалю вистави оцінюватиме професійне висококваліфіковане журі. За їхніми оцінками нагородять переможців у декількох номінаціях. За режисуру дадуть три премії. Також журі визначить кращі головні жіночу та чоловічу ролі, краще музичне вирішення вистави, другорядні чоловічу та жіночу ролі, кращий ансамбль та декілька інших. Також дадуть премію за честь, достоїнство і вірність професії. Таку номінацію придумали в честь художнього керівника Тернопільського драмтеатру Михайла Форгеля, який відродив "Тернопільські театральні вечори" як фестиваль молодої української режисури у 1999 році. Засновником цього фестивалю був всесвітньовідомий режисер-реформатор Лесь Курбас у 1915 році.

Тернополяни говорили віршами про любов http://nter.net.ua/main/17621-ternopolyani-govorili-virshami-pro-lyubov.html Про кохання сумне і не дуже віршованими рядками розповідали тернополяни. Вечір молодої поезії у прес-клубі «Вільного життя» зібрав уже відомих у місті письменників, а також тих, хто лише починає випробовувати майстерність слова. Fri, 11 Nov 2011 09:17:00 +0200

Поет Віталій Мазур читає свої вірші: «У сні я закохався в твої очі… яке палає. Ні! Воно горить!»   «Вічне почуття» у своїх творах описує чи не кожен літератор. Проте поети зізнаються, що пишуть і на інші суспільно важливі теми.   Його колега Юрій Дзюла привідкриває секрети творчості: «Різноманітна тематика. Люблю і дещо, як кажуть, філософську лірику, і поезії про кохання, але поезії, в яких переважають такі світлі нотки. Бо дуже багато молодих поетів, на жаль, пишуть такі сумовиті поезії. Ну я після того, як познайомився з відомим тепер ім’ям в літературі Ігорем Павлюком, в нього є такі слова: «Я тебе сьогодні провів аж до неба. Ти мене не любиш – так тобі і треба», і після того я почав писати такі світлі поезії».   Долею випадку почала творити ще одна учасниця поетичної зустрічі Яна Іщук. За бажанням своєї доньки тернополянка почала класти вірші українських поетів на музику.   А от композитор і співачкаЯна Іщук шукає натхнення в своїй дитині: «На даний час моєю музою є моя дочка 4-річна, позавчора в неї був день народження. В цілому воно звучить так і напівжартома, і серйозно, тому що саме вона спонукала мене, читаючи поезію їй, сказала «Співай!». Вона не розрізняла поняття «співай» і «читай», для неї це було однаково. І так в мене виник цілий цикл, 8 пісень на вірші Грицька Чубая зі збірки «Скоромовка навіловка».   Зібрали разом молодих поетів і співаків в редакції газети «Вільне життя». У темі творчої зустрічі вирішили об’єднати сьогоднішню пору та завжди актуальне почуття.   Анна Золотнюк, організатор вечора молодої поезії «Осінь – як любов»: «Якщо пригадує ще хтось, раніше були дуже популярні квартирники, де люди могли просто обмінюватися думками, слухати інших, висловлювати свої думки, і таким чином рости, розвиватися, бачити, що твориться навколо. Власне, це і є концепт. Звичайно, є тема, якою обмежені всі виконавці, всі ті, хто буде читати поезію, це «Осінь – як любов». Але оскільки саме поняття осені і любові є дуже великим, тому по суті, це є таке вільне плавання, трохи обмежене якимось рамочками».   Музичні та поетичні таланти молодих тернополян оцінили досвідчені діячі мистецтва. Своїм напутнім словом літератори направили початківців на стежину словесної творчості.   ІНТБ

Тернополянин Ярослав Гродський підкорив Lviv Fashion Week http://nter.net.ua/main/17589-ternopolyanin-yaroslav-grodskij-pidkoriv-lviv-fashion-week.html Тернополянин Ярослав Гродський у свої 19 років створив дві яскравих та креативних колекції, які отримали визнання у світі моди. Він заявив про себе як неординарний та експресивний дизайнер, котрий уміло поєднує непоєднувані, здавалося б, «матерії». Нещодавно тернополянин повернувся з Lviv Fashion Week, де представляв свою нову колекцію весна/літо-2012. Thu, 10 Nov 2011 13:30:00 +0200

Молодий дизайнер поєднує навчання у двох мистецьких «вишах» - пише <a href="http://gazeta1.com/index.php/uk-UA/80-ostanni-novini/825-ternopolyanin-yaroslav-grodski-pidkoriv-lviv-fashion-week" target="_blank">Номер Один</a>. Одним з них є Галицький коледж ім. В.Чорновола. Педагоги саме цього навчального закладу першими розгледіли у хлопцеві талант. Якось на заняттях викладачка Катерина Тимочко побачила ескізи хлопця. Вона одразу помітила нестандартне мислення хлопця і запропонувала йому взяти участь у фестивалі "Текстиль і мода-2010" у Донецьку. Щоправда, колекція у той час була тільки на папері, а часу на підготовку було обмаль. Однак це Ярослава не зупинило. Саме у Донецьку вын вперше заявив про себе як дизайнер. На фестивалі хлопець здобув перемогу у номінації «Краща креативна колекція». Нагороду юнаку вручив відомий дизайнер В'ячеслав Зайцев. Тоді російський кутюр’є похвалив юнака та прогнозував йому велике майбутнє. Далі колекцію “Для них завжди світле небо” дизайнер представив на конкурсі «Калинове намисто», де зайняв перше місце у номінації «Політ фантазії». Згодом спеціально до студентського конкурсу Lviv Euro-2012 Fashion Day, який проводився в рамках тижня моди Lviv Fashion Week, дизайнер переробив 5 моделей під тематику конкурсу. Крім того, Ярослав «освіжив» колекцію новою моделлю, яку широкій аудиторії представив молодший брат дизайнера, одинадцятирічний Микола-Арсен, який вперше з’явився на подіумі у ролі моделі. З того часу брат став для талановитого тернополянина талісманом, який завжди супроводжує його на всіх показах. На Lviv Euro-2012 Fashion Day Ярослав Гродський зайняв 3 місце й отримав позаконкурсну перепустку на Lviv Fashion Week. Диплом йому вручала відомий український дизайнер Оксана Караванська.   На відміну від попередньої колекції, з котрої для щоденного носіння можна використовувати лише декілька виробів, на Lviv Fashion Week Ярослав потішив цінителів моди своєю новою колекцією прет-а-порте весна/літо-2012. Основою колекції є джинси, також використано поплін, батист та плащову тканину. Кольорова гама – від коричневого до насиченого синього, що вирізняє вироби з загальної маси звичного для нас одягу. Для моделей підібрали фірмове взуття від мережі магазинів «Інтертоп». Колекція пошита у стилі унісекс, без категоричного сегментування аудиторії за статтю.   – Насправді, під час створення колекції виник цікавий момент. Спершу я малював ескізи моделей чоловічого одягу. Та, завершивши роботу над створенням, я зрозумів, що деякі з моделей чудово б виглядали і на жінках. А оскільки жінки є менш дріб’язковими в плані покупок ексклюзивних речей, то я міг розраховувати й на більш рентабельний продаж моделей. Чоловіки ж здебільшого раціонально підходять до вибору свого гардеробу, – каже Ярослав Гродський. – Тому я вирішив ризикнути й одягнути дівчат у свої моделі. І, як на мене, вийшло доволі непогано.   Колекція весна/літо-2012 одразу отримала схвалення колег та глядачів.   – Ярослав завжди вражає своїм неординарним поглядом на речі. Мені дуже подобається його нова колекція. Вона відрізняється драйвом і стилем! Я спостерігала за процесом створення колекції та навіть приміряла моделі, але мене насправді приємно здивувало те, що побачила в кінцевому результаті, – зізнається колега дизайнера Вікторія Попсуймо.   – Дуже багато нервів, сил, часу та грошей було витрачено на те, щоб створити колекцію. Також потрібно було самотужки узгоджувати багато організаційних моментів, які виникали у процесі підготовки до показу на Fashion Week у Львові. Сподіватимусь, що це все було не дарма, – ділиться враженнями молодий дизайнер.   Традиційно разом із дизайнером на львівський подіум вийшов брат Ярослава. Незважаючи на стереотипи, він одягнув 13-ту модель колекції.   Наталя Гілінська

У Тернополі виступив аматорський театр "Інші люди" http://nter.net.ua/main/17342-u-ternopoli-vistupiv-amatorskij-teatr-inshi-lyudi.html Розчаровані у житті люди, загрузлі у ділових паперах та комп’ютерному спілкуванні їдуть неіснуючою гілкою неіснуючого львівського метро. З такої сцени почалася “німа” мімічна вистава аматорського театру “Різні люди”, яка пройшла у неділю, 30 жовтня, у галереї “Штуки”. Thu, 03 Nov 2011 11:07:00 +0200

Подивитися на виставу молодих акторів прийшли кількадесят тернополян. - Ми виступали на різних фестивалях та театральних вечорах, - розповідає один з акторів театру Тарас Пастущук. Я звичайний студент політехніки і не планую у майбутньому ставати актором. Але віддаю репетиціям та виступам у театрі багато часу. Якщо ти працюєш своїм тілом, робишся живішим та більш пластичним. Навіть у повсякденному житті почуваєшся легше. Актори під час гри не кажуть ні слова. Сюжет постановки вони передають рухами, мімікою, діями. - Людина лише невелику частину інформації передає словами, усе інше - невербальна мова, - каже Тарас. - От ми й вчимося розмовляти тілами. Це та мова, яку людина сприймає підсвідомо. Нею важко брехати, тому її вплив набагато сильніший за слова. Зі слів акторів, тернопільська публіка їм сподобалася. Та й львівські театрали аматори зацікавили тернополян. - Цікаво, що люди чогось добиваються, незважаючи на те, що не мають з цього матеріальної вигоди, - каже глядач Світлана Маковець. - Окрім того, вони намагаються ще й дати своєю грою якийсь добрий посил. Скажімо, ця вистава хоча була без слів, так і промовляла: вийдіть зі своєї металево-пластикової оболонки. Позбудьтеся цифрових зв’язків і почніть жити із живими людьми. Це набагато гарніше і цікавіше. Єдиними декораціями на сцені були картонні ящики, обклеєні газетами. Вони відігравали роль і стінок офісу, і комп’ютерних столів, і сірих багатоповерхівок. - Вистава про те, як люди живуть у багатотисячному місті і пробігають одне повз одного, ніби мурахи, - каже один з акторів Ярема Турчин. - Хтось може сказати “привіт!”, запитати “куди йдеш?”. Але ці розмови мертві. Вони не мають більшої ваги, аніж улесливі повідомлення від “спам бота” на твоїй електронній скриньці. Надіємося, люди зрозуміють те, що передали наші тіла, і хоч щось зміниться у житті глядачів.   <a href="http://te.20minut.ua/news/10210291" target="_blank">"20 хвилин"</a>

"Оркестр Че" виконав у Тернополі пісні з нового альбому http://nter.net.ua/main/17101-orkestr-che-vikonav-u-ternopoli-pisni-z-novogo-albomu.html “Оркестранити” з харківського гурту “Оркестр Че” частіше виступають у Росії, бо там платять більші гонорари. Однак тернопільська публіка хлопцям дуже сподобалася. Виступали в Тернополі хлопці в “акустичному” складі - лише двоє музикантів Tue, 25 Oct 2011 17:20:00 +0300

Зі Львова, Луцьку, Чернівців та інших міст з’їжджалася до тернополя молодь, аби послухати концерт харківського гурту “Оркестр Че”, який пройшов у гелереї “Бункермуз” 21 жовтня. Тернопіль виконавці відвідали під час свого акустичного туру Західною Україною. Він розпочався з Тернополя, а далі музиканти поїдуть у Хмельницький та Львів. Тернополяни тепло зустріли гостей зі Сходу. - Перший раз я почув цей гурт на рок-фестивалі "Захід", - розповідає учасник концерту Андрій Владика. - З того часу постійно слухаю їх. На концерті також виступають "ОрАндж" та Red Cardinals. Мені подобаються ці хлопці, але я прийшов заради "Оркестр Че". Адже ці тернопільські гурти виступають у нас часто. Багатьом глядачам, щоб піти на концерт, довелося кілька годин їхати в автобусі. - Ми з подругою чекали цієї події дуже давно, вона приїхала на концерт із Чернівців, - каже студентка Анастасія Веселка. - Я, наприклад, навчаюсь у Львові, туди "Оркестр Че" вже приїжджав, але квиток там коштує набагато дорожче ніж у Тернополі. Соліст гурту Олег Каданов пригадує, що перший раз вони приїжджали в Тернопіль чотири роки тому, запросив їх гітарист гурту Nameless Зорян Безкоровайний. Співаку сподобалась тернопільська публіка. - Нам дуже приємно, що нас тут також знають та підспівують пісні. Навіть ті, хто сюди випадково потрапив, дуже уважно слухають, - каже Олег. - Я сам родом з Івано-Франківська, та давно переїхав до Харкова, де і заснував музичну банду. Гурт складається з п’ятьох чоловік, але до Тернополя музики приїхали лише вдвох - це соліст Олег Каданов та кларнетіст Сергій Савченко. - Наші музиканти також грають і в інших проектах, тому не змогли приїхати всі разом, - розповідає соліст. - Деякі хлопці з гурту поїхали грати до Кишинева. Але ми можемо з Совою відіграти програму і вдвох. Головний склад, який вже разом дев’ять років, - Михайло Кабанов, я і Сова - Сергій Савенко. А інші постійно змінюються. Це переважно музиканти, які грають на струнних інструментах та барабанах. Зараз учасники гурту планують виступати в Європі. Хлопці планують тур по Німеччині. Також виступали у Польщі. Однак найчастіше “оркестранти” виступають в Україні та Росії. - У Західній Україні виступали на фестивалях "Республіка" та "Захід", - продовжує музикант. - На останньому фесті доводилось співати лише українською мовою, бо там такі вимоги. А українських пісень маємо лише десять. Так-от ми всі відіграли, а люди хотіли ще. Хотіли почути і російські - бо деякі з них і справді кращі. Музикант розповідає, що такі вимоги на фестивалях можна зустрітися лише на Західній Україні. А ось наприклад в Росії, на диво, навпаки дуже привітно сприймають їхні українські пісні. - Після цього туру ми збираємось до Москви, Пітеру, Рязані, - каже Сергій Каданов. У Москві, кажуть музиканти, вони мають більші гонорари за концерти. Тому й їздять туди частіше. Під час концерту в Тернополі гурт виконував деякі пісні з нового альбому, який зараз в процесі створення - фанати почули їх вперше. - Я сподіваюсь, що цього року альбом доробимо. Він буде мати назву "Коллективное Б", і знайти його можна буде в Інтернеті.   <a href="http://te.20minut.ua/news/10209577" target="_blank">"20 хвилин"</a>

Тернопільська художниця Яна Гавриш навчала дітей малювати http://nter.net.ua/main/16378-ternopilska-xudozhnicya-yana-gavrish-navchala-ditej-malyuvati.html Море, гори, квіти та птахів малювали маленькі тернополяни на майстер-класі з книжкової ілюстрації. Навчала їх тернопільська художниця Яна Гавриш. Жінка проілюструвала багато дитячих книжок у різних видавництвах України. Thu, 29 Sep 2011 19:00:00 +0300

- Після цього заняття кожен зможе подарувати свою картинку мамі чи бабусі. Я розкажу, що треба для того, щоб картинка вийшла такою, якою ви її бачите у книжці, - каже художниця Яна Гавриш.   Щоб ілюстувати книжку, треба її “відчути” та полюбити, зізнається художниця. Малюнок - це ніби переказ книжки, яку прочитав, але в малюнках. - Спочатку я уважно читаю книгу, яку маю ілюструвати. А тоді в мене зароджуються образи та картинки в голові, - зізнається пані Гавриш.   Діти шести-семирічного віку малювали “літню” картинку — море, чисте небо, квіти, пісок. - Христинка вдома постійно малює котів. А тут вперше спробувала малювати природу. Її навіть похвалила художниця, - радіє мати шестирічної дівчинки Оксана Заваденко.   А от найменший учасник майстер-класу Устим Трухін розмалював свій аркуш машинками. - Машинки та будинки — його улюблена тема для малювання. Вдома розкладаю великий ватман на підлозі, даю олівці — це заняття йому дуже подобається, - розповідає мати хлопчика Марта Трухін.   <object classid="clsid:d27cdb6e-ae6d-11cf-96b8-444553540000" width="420" height="315"> <param name="allowFullScreen" value="true" /> <param name="allowscriptaccess" value="always" /> <param name="src" value="http://www.youtube.com/v/91CAqS-sJQA?version=3&hl=en_US" /> <param name="allowfullscreen" value="true" /><embed type="application/x-shockwave-flash" width="420" height="315" src="http://www.youtube.com/v/91CAqS-sJQA?version=3&hl=en_US" allowscriptaccess="always" allowfullscreen="true"> </embed> </object>   <a href="http://te.20minut.ua/news/10207542" target="_blank">"20 хвилин"</a>

Тернопільську книгарню відвідав Макс Кідрук http://nter.net.ua/main/16070-ternopilsku-knigarnyu-vidvidav-maks-kidruk.html У запасі цього моторного хлопця море розповідей та вражень від побаченого. Їх йому вистачить на цілий десяток книг. У цьому змогли переконатися усі охочі, які прийшли на зустріч із ним у книгарні "Є". Саме тут 14 вересня рівненський письменник-мадрівник Максим Кідрук презентував свою нову книгу “Любов і піраньї”. Fri, 16 Sep 2011 17:58:09 +0300

Автор взяв за основу реальну історію не дуже вдалого кохання, що призвело до дуже вдалої мандрівки Бразилією в непролазних нетрищах безлюдної та дикої країни ягуарів - Пантаналу. Роман “Любов і піраньї” автобіографічна книга з подвійним happy end’ом. Це продовження мандрівної епопеї автора, суміш пригод, цікавих фактів та живого гумору, нещасливої love story. Та все закінчується феєричною подією, під час якої автора ледь не з’їли... піраньї. - Писав її гарячими слідами моєї поїздки в Бразилію у жовтні 2009-го року, - зізнається пан Кідрук. - Дописував її, перебуваючи уже на Далекому Сході, куди мене занесло в пошуках пригод. Писати про подорожі та поїздки - для мене це найкращий спосіб розповісти українцям про цікаві та незвідані країни. У планах Максима написання книги з не менш інтригуючою назвою "На Зеландію”. Також він хоче написати третю частину “Навіжених” із дещо іншою назвою “Бразиліада”. - Це перша моя робота у жанрі технотрилер, - ділиться мандрівник. - Читачі зможуть побачити її уже на наступному книжковому форумі у Львові. Також спробую екранізувати “Навіжених у Мексиці”, де буде поєднано відразу дві мови - українська та іспанська. Щодо подорожей, то цієї зими він помандрує в Анголу та Намібію, що в Африці. Таким чином здійснить давню мрію побачити берег із кістяків, метеорит Гобі, пустелю Намібію і пустельних слонів. Також побувати в унікальному парку Калахарі, де зібрані тварини з усього світу.   <a href="http://te.20minut.ua/news/10206562" target="_blank">"20 хвилин"</a>

На Тернопільщині відбулося фольклорно-мистецьке свято «В Борщівському краї цвітуть вишиванки» http://nter.net.ua/main/15769-na-ternopilshhini-vidbulosya-folklorno-mistecke-svyato-v-borshhivskomu-krayi-cvitut-vishivanki.html На Тернопільщині проведено п'яте, ювілейне, фольклорно-мистецьке свято «В Борщівському краї цвітуть вишиванки». Тисячі людей, які цього дня завітали у Борщів, мали нагоду ознайомитися із дивовижним світом борщівської вишиванки, а також стати глядачами цікавого мистецького дійства. Mon, 05 Sep 2011 11:32:41 +0300

Зважаючи на те, що, на жаль, частина техніки вишивання уже втрачена і не може бути відтворена фахівцями, фестиваль є надзвичайно важливим заходом в контексті збереження культурної спадщини наших краян. У зв'язку з особливою увагою до фестивалю гостей із різних куточків України та з-за кордону розширено формат свята, в рамках якого проводиться науково-практична конференція, виставки вишивок з колекцій відомих колекціонерів України, майстер-класи відомих в Україні народних майстринь-вишивальниць, презентації аудіоальбомів пісень про вишиванку та Борщів. Запроваджено аукціон-розпродаж вишиванок з колекцій відомих українських колекціонерів та народних майстринь вишивальниць; проведення забав та майстер-класів з вивчення стародавніх танців Борщівщини.

На Тернопільщині відбувся фестиваль «Борщ’їв» http://nter.net.ua/main/15765-na-ternopilshhini-vidbuvsya-festival-borshhyiv.html Свято відбулося у містечку Борщів. В рамках фестивалю кожен населений пункт району представив борщ за самобутніми рецептами місцевих господинь. Загалом  близько 50-ти його видів. Для всіх охочих, також, приготують борщ у великому казані на багатті. Mon, 05 Sep 2011 09:45:00 +0300

Минулого року під час фестивалю зварили 5 тисяч літрів борщу.   Разом із фестивалем борщу відбувається фестиваль вишиванок.   Містечко Борщів святкує своє 555-річчя.   <a href="http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?na_ternopilshhini_trivaye_festival_borshhyiv&objectId=132026" target="_blank">24</a>

Відбувся шостий фестиваль стрілецької та повстанської пісні «Дзвони Лисоні» http://nter.net.ua/main/15761-vidbuvsya-shostij-festival-strileckoyi-ta-povstanskoyi-pisni-dzvoni-lisoni.html Уже вшосте поблизу Бережан, на горі Лисоня – місці героїчних боїв легіону Українських Січових Стрільців із російськими військами – відбувається регіональний фестиваль стрілецької та повстанської пісні «Дзвони Лисоні». Mon, 05 Sep 2011 00:53:27 +0300

Розпочався фестиваль молебнем пам»яті Героїв Лисоні - повідомляє сайт Тернопільської облради.   <table border="0"> <tbody> <tr> <td><img src="http://nter.net.ua/uploads/posts/2011-09/1315173240_l-5.jpg" border="0" alt="" align="left" /> </td> </tr> <tr> <td><img src="http://nter.net.ua/uploads/posts/2011-09/1315173208_l-4.jpg" border="0" alt="" align="left" /> </td> </tr> </tbody> </table>   У «Дзвонах Лисоні» взяли участь колективи з Тернополя, Бережанщини та інших районів області, Львівщини, Івано-Франківщини. Почесним гостем фестивалю був син Героя України Романа Шухевича – Юрко Шухевич. Довідка. Гора Лисоня розташована за 4 кілометри від райцентру Бережани у Тернопільській області, у межиріччі Золотої Липи та її притоки Ценівки.   Від 14 серпня до 4 вересня 1916 року тут у боях між Українськими січовими стрільцями, які належали до австро-угорської армії, та російськими військами полягло понад сотню стрільців, 293 було поранено, 285 потрапило до ворожого полону. Криваві бої за Лисоню закінчилися перемогою австрійських військ.

Тернопіль відвідав мандрівний музикант з Білорусії http://nter.net.ua/main/14727-ternopil-vidvidav-mandrivnij-muzikant-z-bilorusiyi.html Білоруський музикант Володимир Дриндрожик, який мандрує Україною, днями відвідав і Тернопіль. Хлопець розмовляє під час подорожі виключно білоруською мовою і наполягає, щоб до нього говорили українською, незважаючи на те, що добре знає російську. Каже, що в Мінську і так російської забагато. Fri, 29 Jul 2011 16:59:00 +0300

Нещодавно Володимир також виступав у галереї “Штуки” - співав пісні білоруською та спілкувався з охочими. - Я добре розумію українську, а українці добре розуміють білоруську, - каже Володимир. - То чому б кожному не говорити своєю мовою. При чому українська більш схожа на білоруську, аніж на російську. Тепер живу в Мінську, і там дуже рідко почуєш білоруську. У нас ситуація з рідною мовою ще складніша, ніж у вас. Володимир до Тернополя приїхав зі Львова, а звідти поїхав у Житомир. Усюди із собою він возить гітару та губну гармошку. Виконує пісні свого гурту “Шепот Серебра”, учасники якого залишилися в Білорусі. - Мені сподобалося в Тернополі, - каже Володимр. - Сподобалося, як мене тут прийняли. Радий, що виступав не сам. Приїхав разом з хлопцями, з якими подружився у Львові. Вони допомагали мені виступати - підігравали на фортепіано, дзвіночках та шейкері. Хоча вони не музиканти, але вийшло гарно. Разом з Володимиром приїхав і львівський студент Тарас Пастущук. Хлопець навіть розказав на публіці віршик білоруською мовою. - Раніше я завжди розказував цей вірш і думав, що говорю чистою білоруською, - каже Тарас. - У ньому йдеться про горобця. Але коли розказав його Володимиру, виявилося, що це не білоруська, а щось дуже смішне й не подібне на неї. Тому він мене навчив розповідати цей віршик правильно. Дуже хороший хлопець, радий знайомству з ним. Можливо, якось поїду ще до нього в Мінськ. Добре було б. Зараз Володимир продовжує мандрувати Україною і грати пісні своєю рідною мовою. Каже, культура та проблеми українців та білорусів - схожі. Тому нашими містами подорожувати приємно.   <a href="http://te.20minut.ua/news/10202899" target="_blank">"20 хвилин"</a>

У Тернополі виступали Andrea Rottin (Чехія) та Gipsy Rufina (Італія) http://nter.net.ua/main/14290-u-ternopoli-vistupali-andrea-rottin-chexiya-ta-gipsy-rufina-italiya.html Пісні, які виконують ці хлопці, - небуденні та сердечні. Так само, як і її творці, вона не знає географічних кордонів, тому часто народжується в подорожах. Тернопіль, як і вся Україна, подобається іноземцям через гостинність і привітність людей. Sat, 16 Jul 2011 08:06:00 +0300

Перші враження від України, зокрема Тернополя, - приємні й гостинні люди, - говорить італієць Еміліанно Лібераллі. – Мені подобається спілкуватися з тими, хто має відкрите серце. Концерт двох виконавців Andrea Rottin (Чехія) та Gipsy Rufina (Італія) тернополяни могли почути в арт-барі "Коза" 14 липня. Музики презентували жителям міста музичні напрямки, які у нас наразі почуєш не так часто. Хлопці, які об’їздили півсвіту, без зайвих забаганок, просто на літній терасі бару створили справжній італійський сонячний настрій.  " Їм дешевше - сюди, ніж нам - туди..." Тернопіль – третє місто, в якому виступали іноземні вокалісти, розповідає організатор туру Артем Жук. - Вони вже побували у Львові та Чернівцях, - каже він. – Попереду - Київ, Суми, Харків та Одеса. Планували з’їздити і в Дніпропетровськ, але не виходить. Еміліанно Лібераллі (Gipsy Rufina – сценічний псевдонім – прим. ред.) в Україну приїхав уперше. Зате із Andrea Rottin ми організовували тур восени минулого року. Відвідали тоді чотири міста: Чернівці, Одесу, Київ і Львів. Сам Артем, як він розповів, - із Чернівців. Професійно організовує тури із відомими як вітчизняними, так і зарубіжними виконавцями. Творчістю ж італійця та чеха захоплюється другий рік. Тому й вирішив запросити їх у гості до українців. - Знаєте, їм сюди приїхати набагато дешевше, аніж нам - туди, - зауважує він. – Тим паче, для музикантів це – можливість примножити свою слухацьку аудиторію. Артемові до вподоби некомерційний проект іноземців. Причому, на його переконання, це не впливає на якість виступів. - Їхні композиції не засмічені музичним непотребом, - акцентує організатор туру. – Я не зосереджуюся суто на українських піснях. Адже музику, яку в нас сьогодні загалом грають, на Заході звучала ще десять років тому.   "Бачив Україну тільки з вікна автобуса..." Еміліано Лібераллі – співак і композитор. Він завітав у Тернопіль зі своїм сольним фольк-проектом. Rufina – це назва маленького італійського містечка, де народився музикант. Прізвисько Gipsy Еміліано отримав теж невипадково. Воно є свідченням його вільної душі й нестримної любові до мандрів. - Я – автор пісень, що кличуть в дорогу, - говорить про себе Еміліанно. - Пройшовши кілометри шляхів і провівши багато років у морі, черпаю натхнення з власного життя – складаю "пісенні історії". Музика для мене – ще й можливість побувати в різних країнах, поспілкуватися з людьми та пізнати нові культури. В Україні Еміліано на той час перебував уже три дні. Найбільше йому наразі сподобалися наші люди. - Раніше я бачив Україну тільки з вікна автобуса, коли подорожував, - додає італієць. – Спілкуючись із жителями ваших міст, побачив, що це – люди з відкритим серцем. У наш час таких небагато.   Глядачі сприймають залежно від ситуації Товариш Емілано Andrea Rottin починав свою кар’єру у стилі інді-нойз-року і поступово прийшов таки до акустичного звучання. - Музика – це все моє життя, - каже Андре. – Звичайно, кожна людина індивідуально має власні музичні смаки. Я не можу сказати, в якій країні – Чехії чиУкраїні – публіка краще мене сприймає. Як на мене, усе залежить від ситуації. Andrea Rottin не тільки співає. Він ще й пише власні композиції. Але це – додаткова робота, адже він працює в барі. Цим і заробляє на життя. До січня музикант планує подорожувати Європою. У його найближчих планах – дати як сольні, так і змішані концерти в Чехії, Польщі та Німеччині. - Із Еміліано я познайомився у лютому, - пригадує Андре. – Я тоді організовував його концерт у Чехії. Тепер ми разом гастролюємо. Із ним приємно спілкуватися. Цей чоловік – талановитий музикант. Окрім того, - цікава особистість. Я й сам із великим задоволенням слухаю його пісні. Тому, сподіваюся, тернополянам сподобається музичний вечір, який ми їм подаруємо. Охочих послухати концерт іноземців було й справді чимало. На літній терасі зібралися як поціновувачі гарної музики, так і ті, хто час від часу вмикає радіо чи програвач. - Я - музикант, - розповідає Олександр Драчук. – Знаю багатьох виконавців. Проте цих чую вперше. Дуже цікаво пізнати новий музичний напрямок, а ще – побачити тут іноземних виконавців. Вони охоче спілкуються з публікою, звичайно, - із тими, хто говорить англійською. Як на мене, нам, молоді, часто бракує такого різнопланового спілкування.   <a href="http://te.20minut.ua/news/10201880" target="_blank">"20 хвилин" </a>

"Різні люди" на "Руриську" показали театральний майстер-клас http://nter.net.ua/main/14106-rizni-lyudi-na-rurisku-pokazali-teatralnij-majster-klas.html Поки гурти розігрівали і заряджали публіку музичною енергією, на літературній сцені "Руриська" львівський театр "Різні люди" демонстрував виставу "Зустріч" та показував театральний майстер-клас. Sat, 09 Jul 2011 23:10:53 +0300

"Чому деякі люди зустрічаються і ніби не помічають один одного? Може тому, що вони просто стоять поряд, але на разом... І де ще краще можна це побачити, як не в метро...         <div style="display: block; margin: 0; padding: 0;"> <table border="0" cellspacing="0" cellpadding="0"> <tbody> <tr> <td><img style="display: block; margin: 0; padding: 0;" src="http://nter.net.ua/images/live_1.jpg" border="0" alt="" width="38" height="36" /></td> <td><img style="display: block; margin: 0; padding: 0;" src="http://nter.net.ua/images/live_2.jpg" border="0" alt="" width="483" height="36" /></td> <td><img style="display: block; margin: 0; padding: 0;" src="http://nter.net.ua/images/live_3.jpg" border="0" alt="" width="39" height="36" /></td> </tr> <tr> <td><img style="display: block; margin: 0; padding: 0;" src="http://nter.net.ua/images/live_4.jpg" border="0" alt="" width="38" height="290" /></td> <td style="text-align: center;" bgcolor="#000000"> <object classid="clsid:d27cdb6e-ae6d-11cf-96b8-444553540000" width="470" height="264"> <param name="allowfullscreen" value="true" /> <param name="allowscriptaccess" value="always" /> <param name="src" value="http://vimeo.com/moogaloop.swf?clip_id=26208003&server=vimeo.com&show_title=0&show_byline=0&show_portrait=0&color=c40000&fullscreen=1&autoplay=0&loop=0" /><embed type="application/x-shockwave-flash" width="470" height="264" src="http://vimeo.com/moogaloop.swf?clip_id=26208003&server=vimeo.com&show_title=0&show_byline=0&show_portrait=0&color=c40000&fullscreen=1&autoplay=0&loop=0" allowscriptaccess="always" allowfullscreen="true"></embed> </object> </td> <td><img style="display: block; margin: 0; padding: 0;" src="http://nter.net.ua/images/live_6.jpg" border="0" alt="" width="39" height="290" /></td> </tr> <tr> <td><img style="display: block; margin: 0; padding: 0;" src="http://nter.net.ua/images/live_7.jpg" border="0" alt="" width="38" height="70" /></td> <td><img style="display: block; margin: 0; padding: 0;" src="http://nter.net.ua/images/live_8.jpg" border="0" alt="" width="483" height="70" /></td> <td><img style="display: block; margin: 0; padding: 0;" src="http://nter.net.ua/images/live_9.jpg" border="0" alt="" width="39" height="70" /></td> </tr> </tbody> </table> </div>   Це був НТер з фестивалю української альтернативної музики "Рурисько". А всі, хто сидить вдома і не знає де провести вихідні, рекомендуємо їхати до Бережан. Це дійство справді того варте!   Або дивіть продовження на <a href="http://nter.net.ua/index.php">NTer.Net.Ua </a>

Тернополяни не впізнавали Скрябіна http://nter.net.ua/main/13755-ternopolyani-ne-vpiznavali-skryabina.html Скрябін та тернопільські виконавці зібрали декілька тисяч молодих тернополян на театральному майдані та ще декілька сот біля ставу. До Дня молоді у Тернополі відбулися концерти. Щоправда не усе втішило людей. Tue, 28 Jun 2011 01:00:05 +0300

“Чи це Скрябін чи ні?” Практично весь день 26 червня на площі було людно. Вдень там відбувалися спортивні заходи, а вже о 18.00 розпочався святковий концерт. Спершу людей було небагато, проте о 20.00 площа була заповнена молоддю. Коли виступали місцеві артисти, тернополяни в основному спокійно слухали, а ось коли на сцені з’являлись гурти — підспівували та підтанцьовували. Гарне свято, шкода, що погода погана, - каже тернополянин Олег Семчук. - Трішки б тепліше, то й люди “ожили” б. Але нічого, як стемніє, всі танцювати почнуть. Чоловік не помилився. Близько 21.00 підтанцьовували уже більшість присутніх. Вигуками та емоціями майдан вибухнув, коли з’явився гурт “Скрябін”. Проте, коли Кузьма почав співати — дехто зі здивуванням зиркав на сцену. Я не можу зрозуміти це Скрябін чи ні, - говорить тернополянка Вікторія Саулин. - Таке враження, що то або його двійник, або він п’яний. Голос “не його”, поведінка дивна, взагалі пісні наполовині припиняє. Те, що Кузьма був не зовсім “у формі” - помітило багато міщан. Співак навіть вибачався за те, що в нього “пропав голос”. Це добряче зіпсувало настрій молодим людям, але з майдану ніхто не йшов.   “Можна послухати файні пісні” До речі у той же час концерт відбувався не лише на майдані. Виступали для тернополян і неподалік озера біля замку. Щоправда, там в основномсу звучали українські пісні. Послухати їх зібралися люди старшого віку. Вони теж отримали свою порцію свята на День молоді. Оце правильно зробили, - каже тернополянин Остап Макар. - Там собі молоді скачуть, а тут можна послухати файні пісні. Людей небагато, але артисти виступають від душі. Мені подобається. Особливо отой зі “Світозарів” гарно сіпває. Окрім поганої “форми” Скрябіна, журналіст на святі помітив й інший негатив. Зокрема пляшки з пивом та слабоалкогольними напоями в руках молоді. Одна з компаній на майдані навіть горілку в пластикові стаканчики розливала. Не сподобалося гостям свята й те, що величезний намет для звукорежисерів та освітлювальної техніки організатори розташували просто перед сценою. Через це сцену добре було видно лише тим, хто стояв по боках від неї. Якось то не розумно, - скаржиться тернополянка Оксана Васюк. - Розумію, що то треба, але пам’ятаю концерти, коли такий намет або збоку ставили, або піднімали на пару метрів над землею. Проте в загальному люди задоволені, як самі зауважують, і подіями, які відбувалися в місті 26 червня і фінальним концертом. Проте від останнього все ж чекали більшого.   <a href="http://te.20minut.ua/news/10200565" target="_blank">"20 хвилин"</a>

Анатолій Дністровий у Тернополі розповів про "Пациків" та чорнобильську рибалку http://nter.net.ua/main/13526-anatolij-dnistrovij-u-ternopoli-rozpoviv-pro-pacikiv-ta-chornobilsku-ribalku.html Автор роману “Пацики” про Тернопіль на початку 90-их, розповів жителям міста, як ловив сомів у чорнобильській зоні та про свої нові книги у четвер, 16 червня. Анатолій Дністровий, окрім власних книг презентував ще й десяток видань київського видавництва “Грані-Т”. Sun, 19 Jun 2011 22:41:15 +0300

Письменник мав дві зустрічі з тернопільськими книголюбами. Першу — у технічному університеті, другу у книгарні “Є”. - Зараз готую нову книгу, називається вона “Партизани глобалізації”, - розповів письменник. - У ній матюків в 150 разів більше ніж у “Пациках”. Однак ці “матюки” наукові — книга не художня а публіцистична. Планує автор перевидавати і роман “Пацики”. Хоча Анатолій зараз живе у Києві, презентувати перевидану книгу про Тернопіль він пообіцяв у нашому місті. - Пацики це якоюсь мірою автобіографічний роман, - розповідає письменник. - У ньому описую пережите за роки свого навчання у тернопільському ПТУ. Ох і страшні були ці роки! Пам’ятаю, коли писав роман — обходив Тернопіль вздовж і впоперек - тими місцями, про які йшлося у тексті. Займався творчою реконструкцією. І дуже був здивований тим, як Тернопіль змінився за тих 10 років. А зараз він змінився ще більше. Тому дуже важливо у художній літературі показати мить, яка через кілька років буде уже втрачена. В українській літературі дуже бракує отакої реконструкції. Письменник має декілька романів, дії яких відбуваються у різних містах України, де він колись жив. Усі мали під собою реальну автобіографічну основу. Пан Дністровий планує видати разом три твори - “Пацики”, “Місто уповільненої дії” та роман “Патетичний блуд”, однак уже із авторською назвою “Тибет на восьмому поверсі” - Зараз готую ще один текст, який уже не біографічний, - каже письменник. - Не знаю чи мені це вдасться. Також Анатолій Дністровий розповів про своє захоплення риболовлею. - У мене в морозилці завжди є риба з різних річок України, - розповідає літератор. - Є й та, яку ловив у Чорнобильській зоні. Якось зловили там гігантського сома. Пішов на котлети. А що? У Києві радіаційний фон вищий, ніж у Чорнобильській зоні! А люди там живуть, вілли будують. Через декілька років, каже письменник, він забереться з Києва і житиме десь, де тихіше. Можливо й десь на Тернопільщині.   <a href="http://te.20minut.ua/news/10200034" target="_blank">"20 хвилин"</a>